2011 р. Звід пам’яток Києва
Елла Піскова
Розмір зображення: 913:594 піксел
495.12. Навчальний корпус 1964, в якому працювали відомі вчені (іст.). Вул. Героїв оборони, 12-а. Корпус № 7. У глибині ділянки, за корпусом № 8, навпроти корпусу № 4. Двоповерховий, цегляний.
У цьому будинку працювали:
1964 – 99 – Василенко Петро Мефодійович (1900 – 99) – вчений у галузі машинознавста і сільськогосподарської механіки, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), акад. ВАСГНІЛ (з 1956), УАСГН (з 1957) та УААН (з 1991). Викладав в КСГІ з 1930, з 1935 – завідувач кафедри сільськогосподарських машин. З 1962 – науковий консультант УСГА – НАУ. Одночасно – керівник відділу Інституту машинознавства і сільськогосподарської механіки АН УРСР (1944 – 57), акад.-секретар відділення механізації та електрифікації сільського господарства УАСГН (1957 – 62). Наукові праці присвячені питанням механіки сільськогосподарських машин і машинних агрегатів. Досліджував методи розрахунку сільськогосподарських машин, проблеми стійкості їх руху.
Відзначений Державною премією СРСР (1950), золотою медаллю ім. акад. В. Горячкіна Президії ВАСГНІЛ за видатний внесок у розвиток сільськогосподарської механіки (1977). Біографію П. Василенка вміщено у збірнику «700 біографій найвидатніших людей ХХ ст.», виданому Американським біографічним інститутом (1998).
Працював на другому поверсі, кімнати № 33 – 34, де міститься кафедра сільськогосподарських машин, що носить ім’я вченого. У 1930 – 41, 1944 – 64 працював у корпусі № 4.
1968 – 75 – Кожевников Сергій Миколайович (1906 – 88) – вчений у галузі механіки й теорії механізмів, чл.-кор. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1976). У зазначені роки – завідувач кафедри опору матеріалів (1968 – 70), потім – професор кафедри механіки і теорії механізмів УСГА (до 1975). Одночасно завідувач відділу Інституту геотехнічної механіки АН УРСР (1970 – 77). Відзначений Державною премією СРСР (1968). Досліджував проблеми теорії машин і механізмів, динаміки машин, біомеханіки, гідравлічних і пневматичних приводів. Працював на другому поверсі, кімната № 22.
1978 – 2003 – Погорілий Леонід Володимирович (1934 – 2003) – вчений у галузі машинознавства та сільськогосподарської механіки, акад. ВАСГНІЛ (з 1988), УААН (з 1991) і РАСГН (з 1994), заслужений діяч науки України (з 1996). Професор кафедри сільськогосподарських машин УСГА – НАУ (з 1978). Одночасно з 1976 – директор Всесоюзного науково-дослідного інституту з випробування машин і обладнання для тваринництва та виробництва кормів [з 1991 – Українського центру (нині – НДІ) з випробування та прогнозування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва (з 2003 – ім. Л. Погорілого)], з 1992 – науково-виробничого об’єднання «Сільгоспмашсистема»). За його участю при УкрЦВТ було створено орган Держстандарту України із сертифікації сільськогосподарської техніки. Лауреат Державної премії України (1992). Засновник наукової школи. Розробив теоретичні засади і методологію випробувань та прогнозування розвитку нової сільськогосподарської техніки і технології. Працював на другому поверсі, кімнати № 33 – 34.
2000 на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку з чорного граніту П. Василенку.
Література:
Архів НАУ. Особова спр. Л. Погорілого; Архів УААН. Особова спр. Л. Погорілого; НА Президії НАНУ. Особові спр. П. Василенка, С. Кожевникова; Діденко В. В. Нарис історії Національного аграрного університету. – К., 1998; Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982; Маковецький О. А. Погорілий Леонід Володимирович. – К., 2000. – Кн. 3: Вчені у галузі механізації, електрифікації та меліорації. – (Українські вчені-аграрії ХХ ст.); Петро Мефодійович Василенко. – К., 2000; Сергій Миколайович Кожевников (Некролог) // Вісник АН УРСР. – 1988. – № 4.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1431 – 1432.