Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Фабрика «Валентин Єфимов»

Валерія Ієвлева

519. Товариства цукеркової і шоколадної фабрики «Валентин Єфимов» у Києві комплекс, 1897 – 1900, 1930 – 39 (архіт., іст.).

Просп. Голосіївський, 60. Між просп. Голосіївським і вул. Деміївською.

Площа сучасного підприємства, розташованого на території колишньої фабрики, – 3,89 га. Від комплексу фабрики «Валентин Єфимов» збереглися три будівлі: в глибині ділянки – головний виробничий корпус, 1898 (тепер ремонтно-інструментальний цех); а також розташовані на червоній лінії забудови просп. Голосіївського будинок правління Товариства (1900; нині адміністративно-побутовий корпус) і гуртожиток фабрики, 1900 (сучасний адміністративно-конторський корпус), які не мають архітектурної цінності.

Вперше фабрика згадується 1891 у списку фабрик і заводів Київської губ.

1897 майже вся її дерев’яна забудова згоріла під час пожежі, решту знесено 1911. У 1898 – 1900 споруджено цегляні корпуси, які збереглися дотепер. 1891 на підприємстві працювало 60, у 1899 – 160 робітників (104 чоловіка і 56 жінок). 1899 було встановлено паровий котел. Того ж року отримало назву: Акціонерне товариство парової фабрики шоколаду та цукерок фірми «Валентин Єфимов», пізніше – Товариство цукеркової і шоколадної фабрики «Валентин Єфимов» у Києві, яке не тільки виготовляло цукерки, а й займалося збутом своєї продукції. Для правління 1900 зведено спеціальну (власну) будівлю. Перші директори: В. Єфимов, В. Кальфус та К. Шульц. У кін. 1900-х рр. склад правління змінився.

Директори: А. Вюглер, К. Вюглер, К. Шульц; кандидати в директори: І. Невструєв та Я. Романенков.

1911 валовий прибуток становив 14,5 тис. крб., чистий прибуток – 7,3 тис. крб. 1916 – 17 чистий прибуток – 109 тис. крб. До революції фабрика була найбільшим кондитерським підприємством Києва з випуску шоколаду та цукерок.

У радянський час націоналізовано. 1923 перейменовано на Київську кондитерську фабрику ім. К. Маркса. Територію розширено, у 1930-х рр. зведено новий карамельний цех. Одночасно проведено реконструкцію первісних споруд.

Одноповерховому будинку правління було надано рис нового стилю – конструктивізму, його більшу частину пристосовано під їдальню. Двоповерховий будинок гуртожитку надбудовано одним поверхом і перетворено на картонажний цех, з’єднаний новим критим переходом з головним виробничим корпусом (на той час – цех цукерок).

1934 кондитерській фабриці передано територію колишнього цукро-рафінадного заводу на вул. Великій Китаївськїй, 17, куди перевели ряд цехів з інших кондитерських підприємств Києва. 1939 її площа на Деміївці становила бл. 6 га. 1934 – 41 споруди колишньої фабрики «Валентин Єфимов» використовувалися як шоколадно-бісквітний цех Київської кондитерської фабрики ім. К. Маркса.

Під час Великої Вітчизняної війни старі фабричні корпуси зазнали значних пошкоджень. Після ремонту 1944 їх передали майстерням з ремонту сільськогосподарської техніки; 1945 – електромеханічному заводу з відновлення та ремонту обладнання підприємств харчової промисловості Мінхарчопрому УРСР. Технологічне устаткування було трофейне (за репарацією). 1952 завод підпорядковано Мінхарчопрому СРСР, спеціалізувався на випуску обладнання для хлібопекарської промисловості.

Тоді споруди знову реконструйовано: до колишнього головного виробничого корпусу (на той час інструментальний цех) зроблено прибудови, зведено ще один поверх над будівлею колишнього гуртожитку, що став адміністративним корпусом. 1958, згідно з рішенням Раднаргоспу, підприємство перетворено на завод «Машпром», який випускав обладнання для поліграфічної промисловості. Після ліквідації Раднаргоспів підпорядкований Міністерству середнього машинобудування, знову почав випускати обладнання для хлібопекарської та кондитерської промисловості [Міністерство середнього машинобудування – радянський псевдонім для міністерства ядерної промисловості. Хлібна піч на 100 кілотон – хіба це не прекрасно? М. Ж., 24.10.2020 р.].

1977 увійшов до складу науково-виробничого об’єднания «УкрНДІпродмаш», отримавши назву «Харчомаш». З 1993 – самостійне підприємство з випуску дослідних зразків і невеликих серій машин та механізованих ліній для хлібопекарської й кондитерської промисловості. Тепер виробництво призупинено, нерухомість заводу орендують приватні підприємства та фірми. Характер забудови території фабрики окремими корпусами різного призначення (виробництво, управління, житло та інші споруди) був досить поширеним серед середніх та невеликих приватних підприємств з нешкідливим виробництвом 19 – поч. 20 ст.

Головний виробничий корпус, 1898. У глибині ділянки, паралельно до червоної лінії забудови проспекту, на який зорієнтований чоловим фасадом.

Двоповерховий з підвалами, які на чоловому фасаді переходять у цокольний поверх (вис. 1,5 – 1,8 м), цегляний, у плані складної конфігурації, утвореної внаслідок прибудов 1950-х рр. до східного і північного фасадів. Історична частина споруди у плані прямокутна (довж. бл. 40,0 м, шир. – 12,0 м.). Вис. поверхів – 4,2 м, підвальних приміщень – 3,3 м. Перекриття пласкі, трипрогінні, на залізобетонних балках.

Дах двосхилий, з брандмауерами, під шифером, має горище. Первісне внутрішнє планування не збереглося. Головний вхід на чоловому фасаді, до якого вели розібрані у 1950-х рр. кам’яні сходи (зберігся сходовий майданчик), перенесено на тильний фасад, де влаштовано приставні металеві сходи з пандусом для перевезення вантажів. Вхід у підвал – під пандусом. Вирішений у цегляному стилі з елементами модерну.

Найбільш збереженою частиною будівлі є чоловий фасад з невеликим, асиметрично розміщеним ризалітом входу.

Ритмічне членування фасаду визначають високі тридільні вікна з лучковими перемичками, а також простіночні пілястри, що проходять по всій висоті стіни від цоколю до карниза, під яким їх прикрашено зубчастим цегляним декором із середньою западиною. Перший і другий поверхи розділено гуртом, що переривається пілястрами. На переробленому вінцевому карнизі збереглася смужка зі ступінчастих сухариків. Виступні перемички вікон на поверхах оздоблено клинчастими замковими каменями, підвіконня – трьома пласкими квадрами. На перемичках цокольних вікон замкові камені відсутні.

Всі інші фасади позбавлені архітектурного декору.

Споруда – цінний зразок промислово-виробничого корпусу кін. 19 ст.

Література:

ДАК, ф. Р-330, оп. 2, спр. 177; ЦДІАУК, ф. 442, оп. 627, спр. 2; ф. 574, оп. 1, спр. 7; ф. 575, оп. 1, спр. 73; Киевский календарь на 1900 год / Изд. В. Д. Бублик. – К., 1899; Московський район м. Києва. – К., 1959; Отчёт Акционерного общества Демеевской паровой фабрики шоколада и конфет под фирмой «Валентин Ефимов» за 13-й операционный год, 1910 – 1911 гг. – К., 1911; – … за 19-й операционный год, 1916 – 1917 гг. – К., 1918.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1599 – 1600.