1999 р. Звід пам’яток Києва
Григорій Щербина
Розмір зображення: 1353:598 піксел
Ігорівська вулиця, 19 – 20 ст.
(іст., містобуд.).
У південно-східній частині історичної зони Подолу, перетинає її з південного заходу на північний схід, з’єднуючи вулиці Боричів Тік і Набережно-Хрещатицьку, утворює перетин з вулицями П. Сагайдачного і Братською. Є однією з найдавніших вулиць Києва. Мала назву пров. Михайлівський, оскільки від вулиці йшов шлях до Михайлівського монастиря. В 1869 р. названа на пошанування Ігоря (? – 945) – великого київського князя (912 – 45), вбитого повсталим племенем древлян. Простір вулиці має замкнений характер. На сході її вісь упирається у розміщений на повороті комплекс будинків, із заходу – в масив Андріївської гори. Забудова має гармонійний характер, добре збережені фронти (порушені тільки двома багатоповерховими будинками 1960 – 70-х pp. – № 2/6 і 16). Пряма, з заломом бл. 45° на ділянці від вул. Братської до Набережно-Хрещатицької, розбита відповідно до плану арх. В. Гесте, розробленого 1812 р. у зв’язку із загальним переплануванням Подолу після пожежі 1811 р. Від класицистичного етапу забудови збереглися житлові будинки № 3/25, 11/2, 13/5, 14. Особливий інтерес являють непарні фронти забудови між вулицями П. Сагайдачного, Братською і Набережно-Хрещатицькою, які зберегли композицію 1-ї пол. 19 ст. з характерними розривами між сусідніми будинками, а також непарний суцільний фронт кварталу між вулицями Боричів Тік і П. Сагайдачного, характерний для 2-і пол. 19 ст. До пам’яток архітектури належать великі прибуткові будинки № 5/10 і 8/23 на перехресті з вул. П. Сагайдачного, № 7 і № 9/1 на розі Братської вул., завершений наметовою вежею, яка акцентує перетин і вісь вулиці у місці її залому, будинок № 11/2 доби класицизму.
До цінної історичної забудови належать будинки № 1, 1/8, 3/25, 12, 14, а також комплекс із житлового будинку і одноповерхової крамниці 2-ї пол. 19 ст. (№ 11).
Велику історико-культурну цінність має будинок № 9/1, в якому протягом багатьох років проживав визначний археолог В. Хвойка.
Київ: історичний огляд. – К., 1982.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 395.