1999 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький, Каміла Колибанова. Тетяна Скібіцька
Біржа, 1870 – 73 рр.
(архіт., іст.).
Вул. Інститутська, 7.
На червоній лінії забудови вулиці. Споруджено за проектом арх. О. Шіле для київської біржі.
Триповерховий, цегляний, тинькований. Спочатку прямокутний у плані. Через перебудови план частково змінено. В основу композиції фасадів покладено ордерну побудову з використанням модернізованих барокових форм, що виявилося в активній розробці пластики. Наріжні пілястри будинку рустовано. Карнизи розкріповано. Замкові камені вікон збагачено мотивом гірлянд. Вісь центрального ризаліту підкреслено на другому поверсі пристінним портиком іонічного ордера, завершеним розірваним параболічним фронтоном. Центром внутрішньої об’ємно-просторової композиції є колонна (раніше операційна) зала зі світловим ліхтарем. До зали з обох боків прилягає ряд приміщень.
Біржа – одна з перших комерційних установ міста періоду капіталізму. Ініціаторами її створення були доктор політичних наук, ректор Київського університету, економіст і державний діяч М. Бунге і тодішній міський голова, видавець І. Завадський. У будинку біржі збиралися купці, заводчики, землевласники та інші особи для ведення переговорів і укладення торговельних угод. Торговельні справи на біржі мали право вести представники всіх станів за умовою сплати внеску, який встановлювало біржове товариство. Для завідування справами воно обирало біржовий комітет строком на 3 – 5 років. До Київського біржового товариства входили великі промисловці та цукрозаводчики – І. Бродський, Л. Бродський, М. Дегтерьов, В. Качала, І. Терещенко, Н. Терещенко, О. Терещенко. Діяльність біржі була під контролем Міністерства фінансів. Головами біржового комітету були: 1869 – 1900 – власник млинарського підприємства М. Хряков, з 1900 – лісопромисловець С. Могилевцев.
У біржовій залі часто відбувалися концерти, виставки та інші культурні заходи. Так, у квітні 1880 р. тут виступив російський композитор і піаніст А. Рубінштейн.
У 1885 р. біржу переведено у будинок на розі вулиць Хрещатик та Інститутської, зведений за проектом арх. Г. Шлейфера у формах пізнього ренесансу. На його будівництво худ. І. Айвазовський пожертвував 300 крб. від виставки своїх картин у біржовій залі (будинок зруйновано в роки Великої Вітчизняної війни). Після 1882 р. у старому будинку біржі розмістився Київський земельний банк. Тепер – клуб Кабінету міністрів України.
Банковая энциклопедия. – К., 1895;
Двадцатипятилетие Киевской биржи (1869 – 1894). – К., 1895;
Энциклопедический словарь / Под ред. И. Е. Андреевского. – СПб., 1891. – Т. 6.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 420.