Шлейфер Г.П.
Розмір зображення: 626:800 піксел
Національний художній музей України Ж-191
Мурашко О.О. Портрет Г.П.Шлейфера.
? р. Полотно, олія. Розміри 118.5: 94,5 см.
Стан твору: деформація полотна у лівій верхній частині та правому нижньому куті. Дрібні втрати фарбового шару вздовж лівого краю. Біля лівого краю у верхній частині вертикальна звивиста подряпина 8,5 см. По центру на зображенні темного одягу вертикальна втрата 1,1х0,4 см. Тонована стара втрата у лівому нижньому куті, дрібні втрати по нижньому краю в лівій частині, по центру (0,5х0,3; 0,4х0,5 та область дрібних втрат 0,6х1,5 см) та в правій частині 0,4х0,2 см. Старі тонування біля нижнього краю по центру. Переривиста подряпина 1,8 на рукаві правої руки. Старі дрібні тоновані втрати біля лівого краю по центру на зображенні тла.
12 липня 2007 р. Фото М.І.Жарких.
Шлейфер Георгій Павлович (04.06.1855 – 27.03.1913) – архітектор, син П. Шлейфера. Професійну освіту отримав в Петербурзькому Будівельному училищі й 1882 р. здобув звання цивільного інженера по I розряду.
Працював у Києві наприкінці XIX – початку XX ст., дотримуючись переважно стильових форм неоренесансу, необароко і стилізованих середньовічного зодчества. Обіймав посаду техніка міської управи, в 1884 – 1887 рр. як член міської управи відповідав за будівельні справи. Займався питаннями артезіанського водопостачання, збудував:
Споруди нижньої машинної станції на Набережному шосе № 8 (1896 – 1897 рр.).
Автор низки споруд, серед них:
Житловий будинок на вул. Хрещатик № 44 (1883 р.),
Київська біржа на розі вулиць Хрещатик № 11 й Інститутської (1882 – 1886 рр., не збереглась),
Надбудова житлового будинку Ф. Дузинкевича на вул. Десятинній № 14 (1886 р.),
Особняк лікаря Ф. Дашкевича на вул. Боричів Тік № 22-а (1893 р., не зберігся),
Єврейська синагога (Лазаря Бродського) на розі вулиць Рогнединської № 13 і Малої Васильківської (1897 – 1898 рр.),
Комерційне училище на вул. Бульварно-Кудрявській /тепер Воровського № 24 (1897 – 1900 рр.).
Очолив домобудівне товариство для забудови садиби проф. Ф. Мерінга, де були прокладені вулиці Миколаївська, Ольгіївська, Мерінгівська і Нова. У співавторстві з Е. Брадтманом створив ансамбль забудови Миколаївської вулиці, ще наприкінці століття збудувавши готель “Континенталь” (1895 – 1897 рр., вул. Миколаївська № 5), театр Соловцова (1896 – 1898 рр.), будинки Кона, Гінзбурга (1900 – 1901 рр., вул. Миколаївська № 9) та інші монументальні споруди.
Автор будинку Промислового банку на початку Миколаївської вулиці (1898 р., не зберігся).
Плідно працював в перші десятиріччя XX ст., прикладом чого стали:
Власний прибутковий будинок на розі вулиць Інститутської № 13 і Садової № 4 (1909 – 1910 рр.),
Міське початкове училище ім. М. Бунге на розі вулиць Липської № 18 та П. Орлика № 5 (1901 – 1904 р., будував Е. Брадтман).
Як власник значної нерухомості неодноразово обирався до складу міської думи. З 1885 р. керував правлінням Київського кредитового товариства, що стимулювало домобудівництво у місті.
Джерело: Словник зодчих України