1999 р. Звід пам’яток Києва
Марія Гончаренко, Ярослава Докучаева
Другий житловий будинок працівників Ради народних комісарів УСРР 1930-х pp., в якому проживали Козицький П. О., Коротченко Д. С., Мануїльський Д. З.
(архіт., іст.).
Вул. Інститутська, 20/8.
На розі вулиць Шовковичної та Інститутської. Побудований за проектом арх. С. Григор’єва. В архітектурному вирішенні будинку знайшов відображення перехідний етап у розвитку радянської архітектури від конструктивізму до неокласицизму.
Чотириповерховий, цегляний, на підвалі. у плані Г-подібний. Складається з наріжної та двох рядових секцій; на поверсі кожної з них по дві чотирикімнатні квартири. Секції мають парадні й чорні (тепер замінено ліфтами) сходи. Прийнято систему поздовжніх несучих стін; міжповерхові перекриття – по дерев’яних балках; зовнішні стіни покрито теразитовим тиньком. Об’ємно-просторове вирішення будинку симетричне відносно центральної осі зрізаного рогу, закріпленої незначного виступу об’ємом сходової клітки, яка фланкується дугоподібними балконами. У композиції фасадів прочитується планувальне вирішення будинку. Перший поверх трактовано як рустований цоколь. Основними елементами, що формують вуличні фасади, є згруповані у вертикалі балкони, лопатки у міжвіконних простінках. Споруда відзначається стриманістю декоративних деталей, облямувань прорізів, огорож балконів та парапету. Заглиблені у площину стіни картуші й вставки виконано в техніці високого рельєфу. Всі декоративні деталі виділено кольором.
У цьому будинку в 1943 – 60 рр. жив Козицький Пилип Омелянович (1893 – 1960) – композитор, педагог, музикознавець, музичний і громадський діяч, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1943). Викладав у Київській консерваторії, очолював кафедру історії української музики (з 1945 р. – професор). У 1952 – 56 рр. – голова правління Спілки композиторів України, Автор кількох опер, симфонічних сюїт, хорових творів, пісень і романсів тощо; музикознавчих праць,у т. ч. «Тарас Шевченко і музична культура» (1952), «Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування» (1972), а також: про М. Леонтовича, Б. Лятошинського, К. Стеценка та ін. Мешкав у трикімнатній квартирі № 10 на першому поверсі будинку.
У 1937 – 41 рр. тут проживав Коротченко Дем’ян Сергійович (1894 – 1969) – державний і партійний діяч УРСР. Голова Ради народних комісарів УРСР (лютий 1938 – листопад 1939 р.), з листопада 1939 до 1947 р. – секретар ЦК КП(б)У. У роки Великої Вітчизняної війни – один із організаторів і керівників партійного підпілля і партизанського руху в Україні. Мешкав у п’ятикімнатній квартирі № 5 на третьому поверсі.
У 1944 – 59 р. у будинку проживав Мануїльський Дмитро Захарович (1883 – 1959) – державний і партійний діяч УРСР, акад. АН УРСР (з 1945). У 1944 – 53 рр. – заступник голови Ради міністрів УРСР і одночасно міністр закордонних справ УРСР (1944 – 52). Викладав у Київському університеті на факультеті міжнародних відносин.
У 1962 р. на фасаді будинку встановлено гранітну меморіальну дошку з бронзовим барельєфним портретом П. Козицького (ск. О. Ковальов, арх. П. Захарченко), у 1964 р. – меморіальну гранітну дошку з бронзовим барельєфним портретом Д. Мануїльського (ск. М. Вронський, арх. І. Шмульсон), у 1974 р. – меморіальну дошку з білого мармуру з барельєфним портретом Д. Коротченка (ск. О. Ковальов).
Гордійчук М. П. О. Козицький. – К., 1959;
Зав’ялов Б. М. Дмитро Захарович Мануїльський. – К., 1967;
Палажченко А. Е. «Товарищ Демьян». – М., 1977;
Суярко Л.А. Д.З.Мануильский: Революционер, дипломат, ученый. – М., 1983.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 420 – 421.