Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Тетяна Трегубова

481. Садиба Київського відділення попечительства імператриці Марії Олександрівни про сліпих, кін. 19–20 ст. (архіт., іст.).

Вул. Інститутська, 29, пров. Кріпосний, 3, Кловський узвіз, 1. Складається з двох будинків: чотириповерхового на червоних лініях забудови вул. Інститутської і пров. Кріпосного, одно-, двоповерхового на Кловському узвозі та огорожі з брамою на пров. Кріпосному.

В 1-й пол. 19 ст. на ділянці стояв житловий будинок, в якому з 1819 мешкав генерал М. Раєвський з родиною, в 1821 перебував О. Пушкін (будинок знесено під час розбудови Нової Печерської фортеці). Територію садиби сформовано 1881 з двох ділянок, одну з яких надало Головне інженерне управління у безстрокове користування, другу подарувала вдова генерал-лейтенанта К. Корцова. 1882–83 коштом Попечительства за проектом і під наглядом інж. М. Максимовича зведено головну будівлю доброчинного закладу – двоповерховий наріжний будинок та дерев’яні служби (останні не збереглися).

1893 за проектом того самого автора, затвердженим у Міській управі 1886, зроблено двоповерхову прибудову та надбудовано мезонін. 1913 споруджено третій поверх (арх. П. Жуков), у радянський час – четвертий поверх у спрощених архітектурних формах.

1907 поряд із головною будівлею на Кловському узвозі зведено двоповерховий гуртожиток для сліпих робітниць (арх. С. Коливанов). 1913–14 до нього з півдня прибудовано одноповерховий об’єм (інж. К. Анохін).

Головний будинок, 1883 – поч. 20 ст. Вул. Інститутська, 29, пров. Кріпосний, 3. На червоних лініях забудови вул. Інститутської і пров. Кріпосного.

Освячений 18 грудня 1883. Після революції використовувався НКВС.

Під час останнього ремонту 2000–01 цоколь облицьовано червоним гранітом, інтер’єри оздоблено сучасними матеріалами.

Чотириповерховий, цегляний, пофарбований (архітектурні деталі виділено білим кольором), у плані Т-подібний.

Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє планування двобічне коридорне, пов’язане з трьома сходовими клітками.

Вирішений у цегляному стилі. Скромні за архітектурою фасади розчленовано рівномірним ритмом лучкових віконних прорізів і чітко розкреслено по горизонталях: над другим поверхом – первісним карнизом з зубцями, над іншими поверхами – гуртами та вінцевим карнизом з сухариками. Вертикальними елементами є ярусні рустовані лопатки, що фіксують наріжжя та поділяють довгий фасад з боку вул. Інститутської на три- й чотиривіконні прясла. Цегляне оздоблення віконних прорізів має спрощений площинний характер: на першому поверсі – своєрідні лучкові сандрики з зубчиками, на другому – гладенькі лучкові перемички й тридільні ступінчасті підвіконня, на третьому – верхні прямокутні обрамлення з замковими каменями.

Будинок – зразок споруди доброчинного закладу кін. 19 – поч. 20 ст., що формувалась у кілька етапів.

Гуртожиток для сліпих робітниць, 1907–14. Кловський узвіз, 1. У глибині садиби на підвищенні рельєфу.

В 1990-х рр. капітально відремонтований з сучасним оздобленням приміщень.

Двоповерховий з одноповерховою прибудовою з півдня, цегляний, пофарбований (архітектурний декор виділено білим кольором), у плані Г-подібний.

Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє планування коридорне.

Вирішений у цегляному стилі. Чоловий фасад основного об’єму симетричний, центральну вісь підкреслює тридільний аттик з напівциркульним завершенням та виступний тамбур головного входу, дах якого слугує терасою другого поверху. Наріжжя та вісь входу фланковано рустованими лопатками. Отвори головного входу й виходу на балкон мають аркові перемички, поодинокі прямокутні бічні вікна – з клинчастими перемичками. На більш довгих бічних фасадах вікна лучкові. Горизонтальні членування позначено міжповерховим гуртом і вінцевим карнизом, оздобленими сухариками. В оформленні фасаду пізнішої одноповерхової прибудови з лучковими віконними прорізами відчувається вплив стилю модерн: акцентні парапетні стовпчики на наріжжях, скорочені подвійні лізени на флангах та в міжвіконнях.

Будинок – цінний зразок споруди доброчинного закладу поч. 20 ст.

Огорожа з брамою. На червоній лінії пров. Кріпосного, прилягає до головного будинку.

Цегляна, пофарбована, цоколь у 2000–01 облицьовано червоним гранітом. Оздоблена у цегляному стилі. Складається з проїзду, перекритого лучковою аркою, та двох симетричних прясел глухих стін, розчленованих трьома прямокутними нішами, обрамленими нагорі зубцями. В одній із ніш, праворуч від проїзду, зроблено хвіртку, захищену металевим піддашком. Арку проїзду фланкують підвищені пілони з накладними зубчастими оголів’ями під чотирисхилими дашками. Між пілонами міститься вінцевий карниз та фриз, декорований зубцями й маленькими квадратними нішками з навкісними хрестами. Над карнизом бічних прясел влаштовано парапет, розчленований прямокутними нішками. Металеві стулки воріт, піддашок над хвірткою та стилізовані під старовину ліхтарі обабіч проїзду – пізнішого походження.

Огорожа з брамою – вдалий зразок малої архітектурної форми кін. 19 ст.

Попечительське товариство містилося у головному будинку. Засноване 1881, розпочало діяльність у приміщенні Першої Київської гімназії (тепер бульв. Т. Шевченка, 14). Проводило значну доброчинну діяльність з метою соціальної реабілітації сліпих будь-якого віку і стану, забезпечення їх освітою та заробітком. Фінансування здійснювалося за рахунок особистих внесків членів Попечительства, а також приватних і громадських пожертв. На першому поверсі головного будинку були помешкання притулку для дорослих сліпих та дівчат, квартира директора, на другому – помешкання для хлопців, класні кімнати училища і домова церква в ім’я св. Павла Сповідника, влаштована коштом полковника А. Григор’єва.

З часом тут відкрили також музей, що висвітлював діяльність Попечительства. Заняття в училищі почались у вересні 1884. Сироти і нужденні навчалися безкоштовно. До підготовчого класу приймали дітей у віці 7–10 років. Програма училища відповідала міській двокласній школі. Крім того, навчали ремесел, музики, церковного співу. 1913 тут виховувалося 100 учнів.

У будинку працювала рада товариства, відбувалися зібрання його членів.

З 1881 Київське відділення очолював Андріяшев Олексій Хомич (1826–1907) – педагог, видавець, громадський діяч. У 1860–90 – директор Першої Київської гімназії (мешкав у ній, пізніше – на вул. Тургенєвській, 8; будинок не зберігся). 1890–1907 – директор, почесний директор училища для сліпих. Голова заснованого з його ініціативи 1895 Південно-Російського товариства бджільництва.

У діяльності доброчинного товариства брали участь меценати Г. Гладинюк, С. Могилевцев, Н. Терещенко, В. Ханенко, М. Штейнгель, професори А. Антонович, О. Ейхельман, І. Малишевський, актор М. Топор-Багров, історик Н. Полонська-Василенко (секретар відділення і член його ради в 1906–10), колишній міський голова В. Проценко (голова ради і почесний директор училища у 1900-х рр.) та ін.

У гуртожитку мешкали робітниці – випускниці училища для сліпих, котрі самостійно заробляли собі на життя посильною надомною працею. Розрахований на проживання 20 осіб. У прибудові були кухня та службові приміщення. Гуртожитком опікувався Патронат для працюючих сліпих, створений 1906 при Київському відділенні Попечительства.

Під час 1-ї світової війни частину приміщень займав притулок для нужденних дітей призовників.

Тепер у головній будівлі містяться установи, підвідомчі МВС України, Рада спортивного товариства «Динамо».

1992 будинок колишнього гуртожитку передано Представництву ООН в Україні.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 2377; Ковалинский В. В. Меценаты Киева. – К., 1998; Отчет о деятельности Киевского отделения Попечительства Императрицы Марии Александровны о слепых, состоящего под августейшим покровительством Ея Императорского Величества Государыни Императрицы Марии Феодоровны за 1914 год. – К., 1915; Отчет о деятельности состоящего под августейшим покровительством Ея Императорского Величества Государыни Императрицы Киевского отделения Попечительства Императрицы Марии Александровны о слепых за 1891 год. – К., 1892; – … за 1893 год. – К., 1894; Отчет о деятельности состоящего под августейшим покровительством Ея Императорского Величества Государыни Императрицы Марии Феодоровны Киевского отделения Попечительства Императрицы Марии Александровны о слепых за 1907 год. – К., 1908; – … за 1913 год. – К., 1914.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1089 – 1090.