Реміснича управа (№ 4)
Михайло Кальницький, Тетяна Трегубова
464. Реміснича управа, 1901–02 (архіт.).
Вул. Ірининська, 4. Комплекс з двох споруд виходить на червону лінію забудови вулиці. Складається з головного будинку управи (ліворуч) та прилеглого до нього корпусу майстерень (праворуч).
Будівлі споруджено за проектом арх. М. Казанського. Комплекс призначався для розміщення міського ремісничого товариства: Ремісничої управи та майстерень для іспитів претендентів на звання ремісника. У ньому передбачалося також улаштування клубу та житлових квартир. 1902 Ремісничу управу скасували. Новозбудовані приміщення перейшли у власність Київського товариства допомоги особам, які займаються ремісничою працею. При цьому значна частина приміщень орендувалася трьома міськими парафіяльними училищами: № 8 (ім. Олександра ІІ), № 30 (Старокиївським), № 44 (Пушкінським). У радянський час тут містилася трудова школа № 67, яку закінчував С. Висоцький – батько російського актора та співака В. Висоцького. Після Великої Вітчизняної війни будівлі займав кулінарний технікум, у 1970-х рр. їх пристосували для потреб КДБ УРСР (нині СБУ).
Будинок управи. Чотириповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний. Перекриття пласкі залізобетонні по металевих балках. Головні тримаршові та прилеглі до них з тилу чорні двомаршові сходи згруповані в один блок, що займає праве крило будівлі, яке виступає в бік подвір’я. У відповідності до функціональних завдань перший та четвертий поверхи мають коридорне двобічне планування, середні поверхи включали по два великі приміщення – зали, звернені вікнами на вулицю та на подвір’я (тепер третій поверх переплановано).
Вирішений у неоросійському стилі, що наслідував московсько-ярославське будівництво 16–17 ст., для якого характерні складні вікна з важками, рельєфні лиштви вікон з напівколонками.
Пишна візерунчастість цегляного мурування включає мотиви кокошників, зубців, поребриків, ширінок та ніш, заповнених орнаментом у вигляді плетениці. Розбіжності у плануванні відбилися на чоловому фасаді, де середні поверхи виділені арковими прорізами.
Симетричну композицію фасаду формують дві бічні розкріповки, які мають на рівні першого поверху арковий вхід та проїзд на подвір’я.
Корпус майстерень. Чотириповерховий (верхні поверхи надбудовані пізніше), цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, має наскрізний проїзд на подвір’я, під яким розташоване підвальне приміщення. Перекриття пласкі. Сходова клітка зміщена до тильного фасаду, на якому виступає гранчастим об’ємом. Планування вуличного корпусу двобічне коридорне, дворового об’єму – однобічне коридорне.
Вирішений у раціональному цегляному стилі. Чоловий фасад фланкований бічними розкріповками, що охоплюють по два вікна. Основними засобами художньої виразності є вертикальні лопатки на другому та третьому поверхах, міжповерховий гурт поребрика і старий вінцевий карниз (над третім поверхом), що імітує у розкріповках машикули.
Комплекс Ремісничої управи являє інтерес з типологічної та архітектурної точок зору.
Тепер використовується СБ України.
Література:
Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1901–1915) год. – К., 1900–1915; Киевлянин. – 1901. – № 209, 229; Киевская газета. – 1902. – № 159.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1054 – 1055.