2011 р. Звід пам’яток Києва

Марина Виноградова

Розмір зображення: 686:451 піксел

534.1. Житловий будинок, 1870-і рр., 1880, 1940 (архіт.).

Вул. І. Франка, 36. На червоній лінії забудови вулиці.

Ймовірно у 1870-і рр. впритул до межі з ділянкою № 38 споруджено первісний двоповерховий об’єм з чоловим фасадом на сім віконних осей. Центр фасаду з головним входом підкреслювали колони коринфського ордера обабіч балкону на другому поверсі, які підтримували фігурний аттик із слуховим вікном і спиралися на рустовані лопатки першого поверху. Бічні частини фасаду, завершеного розкріпованим карнизом на кронштейнах, було виділено рустованими лопатками та двома прямокутними аттиками. 1880 власником садибної ділянки – ротмістром у відставці С. Ідзковським за проектом київського арх. А.-Ф. Геккера зроблено стилістично узгоджену з первісним об’ємом двоповерхову чотиривіконну прибудову з проїздом у двір, яку увінчував фігурний аттик зі слуховим вікном. 1940 за проектом арх. Горбачевського будинок надбудовано двома поверхами із значним спрощенням зовнішнього декору, квартири переплановано.

Чотириповерховий з напівпідвалом, мурований, тинькований, у плані прямокутний з тильним ризалітом. Односекційний. Перекриття пласкі. Дах дво-хилий по дерев’яних кроквах, покрівля бляшана.

В оформленні чолового фасаду використано елементи стилів бароко і ренесанс. Композиційну вісь 11-ти віконного асиметричного фасаду виділено розкріповкою з отвором входу та балконами другого – четвертого поверхів, яку завершено тридільним уступчастим аттиком. Балконний отвір другого поверху фланковано колонами коринфського ордера, що спираються на рустовані лопатки обабіч головного входу. Членування по вертикалі виявлено рустованими лопатками першого і другого поверхів по боках фасаду та чотирма рядами балконів. По горизонталі фасад членують гурт першого поверху, масивний розкріпований карниз на кронштейнах другого поверху зі смугою фриза, вінцевий профільований карниз незначного виносу. Прямокутні віконні прорізи облямовано лиштвами, прикрашено фігурними замковими каменями на першому поверсі, горизонтальними сандриками на кронштейнах та підвіконними нішами на другому, підвіконними поличками на двох верхніх поверхах. Арковий отвір проїзду займає бічне положення.

Незважаючи на значні перебудови, особливо за радянських часів, будинок залишається цікавим зразком архітектури 2-ї пол. 19 ст.

Тепер у будинку міститься Амбасада Аргентини.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 58, спр. 141; ф. Р-330, оп. 1, спр. 1863.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1697 – 1698.