Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Дмитро Малаков

576.5. Житловий будинок 1870-х рр., 1948, в якому містився готель «Версаль», де утримувалися уряд Української Держави, Антоній (Храповицький) і Євлогій (Георгієвський) (іст.).

Вул. Ярославів Вал, 10. На червоній лінії забудови вулиці з відступом правої частини об’єму в глиб ділянки та утворенням парадного двору.

Історія садиби простежується з 1816, коли її власниця – міщанка М. Дяченкова продала цю земельну ділянку з дерев’яним будинком дворянці, унтерофіцерші Е. Кублицькій-Піотуховій. У 1870-х рр. власником садиби став потомствений почесний громадянин, київський купець 1-ї гільдії М. Біск, який 1877 продав її доньці губернського секретаря А. Вишневській. На цей час на ділянці стояв двоповерховий двоквартирний будинок, зведений за проектом арх. О. Шіле. На першому поверсі у восьмикімнатній квартирі мешкали господарі, 13 кімнат на другому поверсі здавали в найм. З тилу до будинку прилягав розташований на правій межі ділянки двоповерховий цегляний флігель, споруджений одночасно з ним й до 1892 надбудований поверхом. 1894 садиба належала дружині присяжного повіреного Ю. Френкель.

З 1902 власником садиби була родина доктора медицини М. Страдомського, який згодом став директором Олександрівської міської лікарні, 1917 – комісаром Тимчасового уряду по місту Києву. Будинок використовувався як прибутковий – житловий. З 1912 тут містився пологовий притулок, 1915 відкрито готель «Версаль». У 1930-і рр. споруду займали різні організації. 1940 проведено реконструкцію за проектом арх. В. Созанского. 1948 – 49 надбудовано два поверхи та прибудовано об’ємвставку з боку сусіднього будинку № 8.

Чотириповерховий, цегляний. Оформлення фасадів еклектичне з елементами стилю ренесанс.

За Директорії УНР будинок використовувався як арештне відділення. Першими тут утримували за звинуваченням у державній зраді заарештованих 18 грудня 1918 міністрів, товаришів міністрів і урядовців різних складів уряду Української Держави, за винятком міністра закордонних справ Г. Афанасьєва і міністра внутрішніх справ І. Кістяківського. Зокрема, голову Ради міністрів і міністра земельних справ С. Гербеля, міністра внутрішніх справ В. Рейнбота, міністра фінансів А. Ржепецького. Згодом всіх звільнили.

Тут утримували також заарештованих одночасно з урядовцями митрополита Київського Антонія (Храповицького) та єпископа Волинського Євлогія (Георгієвського). Від них вимагали видачі І. Кістяківського та ще кількох урядовців Української Держави. Звідси їх перевезли у василіанський монастир у м. Бучач (тепер Тернопільська обл.), де утримували п’ять місяців.

У готелі утримували заарештованих журналістів і співробітників газети «Утро» і «Вечер».

Всі заарештовані – до 80 осіб – перебували в одній кімнаті. Їм дозволялося бачитися з близькими родичами, посилати за обідами в паштетну. Прибирали самі по черзі. Як повідомляла преса, поводження з арештованими було дуже коректним.

1919 у будинку був осідок Київської губернської надзвичайної комісії. Цей заклад довелося відвідати тоді за викликом В. Ханенко. Після націоналізації будинок займали різні установи, у повоєнний час – аграрне видавництво.

У дворі був кореспондентський пункт «Литературной газеты» – популярного московського видання «шістдесятників».

Тепер тут міститься Об’єднання державних племінних заводів.

Література:

Друг О. М., Малаков Д. В. Особняки Києва. – К., 2004; Слово. – 1918. – 21 груд.; Ставка. – 1918. – 22 груд.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 2029 – 2030.