2011 р. Звід пам’яток Києва

Марія Кадомська

576.27. Садиба 1898 – 99, в якій проживав Чорномор-Задерновський Ф. В. (архіт., іст.).

Вул. Ярославів Вал, 11, 11-б. Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці і флігеля на подвір’ї (не має архітектурного значення). Ділянка розташована на складному рельєфі, з різким зниженням рівня поверхні землі від вулиці вглиб кварталу. Первісно входила до складу садиби, що включала сучасні ділянки на вул. Ярославів Вал, 9 та 11.

У квітні 1858 власницею садиби стала вдова поручика Г. Дмитрієва, яка придбала її у міста. Тут стояв невеликий дерев’яний будинок, споруджений 1861, та служби в саду. Після смерті Г. Дмитрієвої за купчою від 8 серпня 1879 її діти продали садибу дружині надвірного радника О. Козельській, яка 1898 розмежувала свою ділянку на дві приблизно рівні частини (теперішні № 9 і № 11) і продала обидві.

Влітку 1898 наріжну ділянку № 11 придбав відомий київський лікар-педіатр Ф. ЧорноморЗадерновський. Новий власник того ж року звів двоповерховий будинок – первісний об’єм наявного. Ймовірно, тоді ж споруджено флігель. Є підстави вважати автором проекту цивільного інж. М. Артинова, який у ті ж роки зводив будинок амбулаторії Товариства надання допомоги хворим дітям (тепер вул. Воровського, 20), де тривалий час лікував Ф. Чорномор-Задерновський. Фасадний будинок використовувався як прибутковий – обладнаний під «умебльовані кімнати» (різновид дешевого готелю з обставленими меблями кімнатами, що винаймалися подобово та помісячно). До 1914 заклад мав назву «Відень». З початком 1-ї світової війни назву за столицею ворогуючої Австро-Угорщини замінили на готель «Бельгія», закритий 1915.

1922 року садибу націоналізовано.

1949 – 50 головний будинок надбудовано двома поверхами для житла працівників Українського тресту садово-ягідних радгоспів та плодово-ягідного виробництва «Укрсадовинтрест». Автори проекту – арх. Спиридонов, інж. Дудочкіна (майстерня № 2 Державних архітектурних майстерень Управління в справах архітектури м. Києва). 1991 – 92 зроблено прибудову до наріжжя головного будинку для окремого входу в цокольний поверх, де розміщено ресторан.

Головний будинок (№ 11).

Чотириповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані наближений до прямокутної трапеції з уступом на скошеному боці, односекційний. Перекриття пласкі. Дах вальмовий по дерев’яних кроквах.

Чоловий фасад на 13 віконних осей оформлено еклектично. Композиція асиметрична. Центральну частину з п’ятої по восьму віконну вісь виділено розкріповкою з рустованими лопатками у простінках і увінчано фігурним аттиком над шостою та сьомою осями.

Фасад розчленовано карнизними гуртами двох нижніх поверхів, поясом дентикул первісно вінцевого карниза, підвіконним гуртом другого поверху, уступом низького цоколю. Фасадну стіну завершує простий карниз малого виносу, підкреслений рядом дентикул.

Прямокутні віконні прорізи обрамлено вузькими лиштвами, увінчано горизонтальними сандриками, на першому поверсі підкреслено підвіконними фільонками, на другому і третьому – підвіконними нішами з низками дентикул, якими прикрашено і підвіконня четвертого поверху. Віконні прорізи другого поверху на першій – четвертій та дев’ятій – дванадцятій осях з півциркульними перемичками акцентовано архівольтами з клинчастими каменями (виконано у цеглі). Вхідний отвір з лучковим завершенням вміщено на п’ятій осі фасаду.

1899 – 1918 у восьмикімнатній квартирі № 8 на другому поверсі флігеля проживав з родиною Чорномор-Задерновський Федір Васильович – лікарпедіатр, громадський діяч. Крім приватної медичної практики, обіймав численні посади в доброчинних медичних закладах. Був скарбником Київського товариства дитячих лікарів, завідувачем медичної частини і головним лікарем Товариства надання допомоги хворим дітям, головним лікарем безкоштовної лікарні для незаможних хворих ім. Імператора Миколи II, членом Київської міської управи, членом міської комісії для оцінки майна по Старокиївській дільниці, старшиною Зібрання домовласників м. Києва. Останні відомості про нього датовані 1918, коли складалися списки домовласників міста. Садибою володів, за відомостями 1919, І. Офштейн.

Мальовниче розташування споруд цієї садиби привернуло увагу кінематографістів: тут знімалися сцени відомого серіалу «Ад’ютант його превосходительства».

Тепер частину приміщень головного будинку займає антикварний салон.

Література:

Архів АК «Київпроект», № 2047; ДАК, ф. 163, оп. 7, спр. 118; оп. 41, спр. 2486, 5680; ф. Р-6, оп. 2, спр. 2485; ф. Р-330, оп. 4, спр. 61; ДАКО, ф. 41, оп. 1, спр. 2278; ф. 1542, оп. 1, спр. 565; Кальницький М. Цивільний інженер Михайло Артинов // Янус. – 1998. – № 21.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 2058 – 2059.