2011 р. Звід пам’яток Києва
Марія Кадомська
576.17. Особняк, 1860 – 63 (архіт).
Вул. Ярославів Вал, 27. На червоній лінії забудови вулиці.
Єдиний будинок, що зберігся від початкової забудови вул. Ярославів Вал, прокладеної у 1840 – 50-х рр.
Історія садиби простежується з 1860, коли у колезького радника В. Чернявського ще не забудовану ділянку придбав титулярний радник О. Кобилянський, який і збудував наявний особняк. 1863 власник розширив садибу, придбавши прилеглі ділянки міської землі. У глибині його володіння був глибокий яр, з часом засипаний. У будинку було три квартири – восьмикімнатна на другому поверсі і п’ятикімнатні квартири на першому поверсі і в мансарді. Три кухні квартир містилися на нижньому поверсі. Крім житлового будинку на ділянці розташовувалися дерев’яні служби – каретний сарай зі стайнею, дров’яники, альтанка, фруктовий сад.
Сім’я Кобилянських володіла садибою до 1915, коли вона, як і сусідні будинки № 21/23 і 25, перейшла у власність страхового товариства «Саламандра», яке володіло нею до націоналізації. Будинок, як і раніше, використовувався як житловий. В адресному довіднику за 1916 за цією адресою значилася їдальня «Sante». На фасаді прибито овальну металеву табличку з написом «Застрахований у Товаристві взаємного страхування в Києві». Раніше такі таблички різних страхових товариств закріплювалися на багатьох фасадах Києва. Вважалося, якщо будинок згорить з усіма документами, лишалася ця табличка – як свідчення втрати. У радянський час тут містилися установи, зокрема в 1980-х рр. – Будівельно-монтажне управління № 26.
Двоповерховий, нижній цокольний поверх, де містилася хлібна крамниця та підсобні приміщення, цегляний, другий поверх дерев’яний, над ним розташований широкий дерев’яний мезонін з пристосованими для господарських потреб та житла приміщеннями. Тинькований, побілений, нижній поверх у 1950-х рр. облицьовано керамічними кахлями. У плані прямокутний. Початково житловим був тільки другий поверх з частково коридорним, частково анфіладним плануванням, з невеликою залою. Планування будинку не раз змінювалося для потреб розташованих у ньому установ.
Композиція головного фасаду симетрична. Центральну частину виділено тривіконним ризалітом, завершеним трикутним вигнутим щипцем, прорізаним парою віконець, що освітлюють велике горище. Вікна другого поверху обрамлено дерев’яними лиштвами з аттиками, під вікнами ризаліту – дерев’яні сандрики, під щипцем – двоаркове віконце. Форми та декор фасаду будівлі характерні для пізнього класицизму та вирізняються хорошими пропорціями.
Будинок – рідкісний зразок забудови старих київських вулиць при високій професійній якості архітектури.
Література:
ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 1152; ф. 163, оп. 7, спр. 26; ф. Р-6, оп. 2, спр. 2517; Путеводитель по г. Киеву со справочным отделом / Изд. М. И. Трифонова. – К., 1914.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 2040.