Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Марія Кадомська

576.31. Садиба 1899, в якій проживали Меллер В. Г., Муравйова О. О. (архіт., іст.).

Вул. Ярославів Вал, 8, 8-б. Складається з головного будинку (№ 8) на червоній лінії забудови вулиці та флігеля на подвір’ї (№ 8-б).

Історія садиби простежується з серед. 19 ст., коли вона належала вдові губернського секретаря Є. Леонсон. На ділянці пл. 144 кв. сажні розташовувався одноповерховий дерев’яний будинок. З 1862 власницею садиби стала вдова статського радника М. Калинська. З 1867 майном володів надвірний радник К. Вейсенберг, який одержав дозвіл на будівництво цегляних кухні та холодних служб.

1884 садиба належала дружині підполковника М. фон Грейфентурн. Наявний прибутковий будинок споруджено 1898 – 99 на замовлення нової власниці садиби (до 1915) О. Іванової-Камаєвої, дружини дільничного мирового судді К. Іванова-Камаєва. Флігель на подвір’ї, ймовірно, зведено одночасно з головним будинком. За цією ж адресою містилися канцелярія та офіс дільниці; за відомостями 1912 – правління Товариства Південноросійських порохових заводів.

Головний будинок (№ 8).

Чотириповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані трапецієподібний, односекційний, з проїздом на подвір’я. Первісне планування квартир двобічне. Перекриття пласкі. Дах двосхилий.

Чоловий фасад на вісім віконних осей оформлено у цегляному стилі з елементами стилю ренесанс. Композиція симетрична. Бічні двохосьові частини розкріповано, акцентовано півциркульними профільованими архівольтами вікон верхнього поверху та аркатурним фризом під профільованим вінцевим карнизом з дентикулами. Розкріповки фланковано широкими лопатками, рустованими на другому, пласкими з керамічними прикрасами на двох верхніх поверхах. Вертикальні членування доповнюють лопатки у простінках вікон – пласкі на першому, рустовані на рівні другого – третього та здвоєні пілястрочки четвертого поверхів. Фасад членують карниз першого, підвіконні та міжповерховий гурти третього і четвертого поверхів. Прямокутні віконні прорізи з рельєфними клинчастими перемичками прикрашено замковими каменями, вміщено у пласкі ніші першого й другого – четвертого поверхів з уступчастим завершенням. У підвіконних фільонках – ліплене орнаментальне заповнення з рослинними мотивами (пальмети, листя аканту тощо), над вікнами третього поверху – керамічні вставки з орнаментом меандр. Фасад оформлено трьома широкими балконами з ажурним кованим огородженням.

Флігель (№ 8-б). Під кутом до червоної лінії забудови вулиці.

Двоповерховий з напівпідвалом, цегляний, у плані прямокутний з ризалітом сходової клітки, односекційний. Планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень. Перекриття пласкі. Дах двосхилий, покрівля бляшана.

Асиметрія композиції чолового фасаду зумовлена зміщенням праворуч від центру прямокутного у плані ризаліту, прорізаного широкими тридільними вікнами сходової клітки над вхідним отвором з лучковою фрамугою та увінчаного парапетом з горищним віконцем. Фасад членують міжповерхові гурти, завершує підкреслений двома низками дентикул широкий карниз.

Віконні прорізи з лучковими перемичками на верхніх поверхах вміщено у пласкі ніші та оформлено підвіконними фільонками. Декоративним акцентом є оригінальний рисунок ажурного металевого огородження двох балконів ліворуч від ризаліту.

Садиба – зразок типового житлового комплексу кін. 19 ст. у забудові кварталу центральної частини міста.

У 1920-х рр. у квартирі № 1 на першому поверсі проживав Меллер Вадим Георгійович (1884 – 1962) – художник театру і кіно, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1942); головний художник Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка (1926 – 46; до 1935 – «Березіль»); головний художник Київського українського академічного драматичного театру ім. І. Франка в Києві (1953 – 59). У ці роки – головний художник театру «Березіль» у Києві (1922 – 26). У будинку за цією адресою мав приватну студію. В цей час оформив виставу «Джіммі Хіггінс» Леся Курбаса за Е. Сінклером (1923); фільми «Вендетта», «Макдональд» (обидва – 1925), «Арсенальці» (1926).

У 1920-х рр. поверхом вище мешкала Муравйова Олена Олександрівна (справж. – Апостол-Кегич; 1867 – 1939) – співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1938); солістка Великого театру в Москві (1890 – 1901); викладач Музично-драматичної школи М. Лисенка в Києві (1906 – 18, з 1917 – професор).

У роки проживання в цьому будинку – професор Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (1918 – 39, з 1934 – Київської консерваторії). Серед її учнів – відомі співаки: З. Гайдай, І. Козловський, М. Корьюс, Л. Руденко та ін.

Тепер на першому поверсі житлового будинку № 8 – відділення поштового зв’язку № 34.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 7, спр. 93; оп. 41, спр. 5660; оп. 46, спр. 21; Кучеренко З. Вадим Меллер. – К., 1975; Лисенко І. М. Словник співаків України. – К., 1997.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 2062 – 2063.