Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Марія Гончаренко, Наталя Ковпаненко, Петро Скрипник

521.13. Житловий будинок «Комуніст» 1934 – 35, в якому проживали Маківчук Ф. Ю., Следзевський А.-К. Г. (архіт., іст.).

Вул. Л. Толстого, 25/2 – 25/18. Між вулицями Паньківською та Микільсько-Ботанічною, на червоних лініях забудови, на ділянці із значним ухилом.

Запроектований у Держпроекті (автор не встановлений). У будинку передбачалося розмістити два магазини, солярій на даху, дво- і трикімнатні квартири (житлова пл. від 37 до 57 кв. м).

П’ятиповерховий від вул. Паньківської, восьмиповерховий у нижчій за рельєфом частині, цегляний, тинькований, у плані трапецієподібний зі зрізаними уступчастими наріжжями, які з’єднують видовжений прямокутний об’єм та розгорнуті під гострим кутом короткі бічні крила. Складається з дев’яти житлових секцій, що мають входи знадвору. Пласкі перекриття спираються на поздовжні стіни. Дахи двосхилі бляшані. Вирішений у стилі пізній конструктивізм. Ярусна композиція вуличних фасадів підкреслена широкими горизонтальними поясами. Верхній ярус у вигляді аттикового поверху відокремлено потужним карнизним гуртом із зубцями. Основними засобами архітектурної виразності слугують лоджії та балкони, шо чергуються. Прямокутна форма віконних прорізів характерна для конструктивізму. Тильний фасад з ризалiтами сходових кліток відображає секційну структуру будинку. Дворовий простір розплановано терасами; збереглись окремі елементи благоустрою.

Проїзд на подвір’я передбачено з вул. Микільсько-Ботанічної.

Будинок – зразок вирішення великого житлового комплексу передвоєнної доби.

1944 – 88 у квартирі № 79 проживав Маківчук Федір Юрійович (1912 – 88) – письменник-гуморист, публіцист, журналіст, заслужений працівник культури УРСР (з 1967). У зазначений період навчався в Київському педагогічному інституті (тепер Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова), який закінчив 1945. У 1946 – 86 працював головним редактором журналу «Перець», 1986 – 88 – секретар правління Спілки журналістів УРСР. Член Спілки письменників України (з 1952). Розвинув досвід і традиції української класичної сатиричної прози та народного гумору.

Автор збірок фейлетонів, гуморесок, політичних памфлетів: «Здоровенькі були!» (1952), «І сміх, і гріх» (1957), «Замужем і вдома» (1962), «Про добре і про зле» (1963), «Чорт штовхнув» (1964), «Любе й нелюбе» (1965), «Любов і параграф» (1966), «Галас у жабуринні» (1967), «Вінегрет з перцем» (1969), «Свині не винні», «Анфас і в профіль» (обидві – 1972), «Кошмар моєї жізні», «Поцілунки з тигром» (обидва – 1975), «Штрихи до портретів» (1977), «Дорогі мої одноперчани» (1982); книжок для дітей «Пушок і Дружок» (1957) та «Зустріч друзів» (1959, обидві у співавт. з П. Глазовим). 1960 після подорожі до США видав сатиричний «Репортаж з того світу». Написав передмову до вибраних творів російською мовою про творчість Остапа Вишні (1968). Твори письменника перекладено російською, болгарською, чеською, німецькою, польською, в’єтнамською мовами. За книгу «Репортаж з того світу» одержав премію ім. Я. Галана (1967).

У 1930-х рр. – 1941, 1943 – 60 у квартирі № 104 мешкав Следзевський Агніт-Казимир Генріхович (1898 – 1973) – графік, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1960). Художні псевд.: Агніт-Следзевський, Агніт. Відомий художник-сатирик, працював у жанрах журнально-книжкової і станкової графіки, плаката. Автор дружніх шаржів, екслібрисів, портретних та пейзажних етюдів. У 1930-х рр. виступав як карикатурист у газеті «Пролетарська правда», журналі «Глобус» та інших періодичних виданнях, виконував сатиричні малюнки на міжнародні теми («Вільне голосування по-фашистському», 1934).

У кін. 1930-х рр. разом з дружиною створив Перший пересувний український сатиричний театр ляльок для дорослих. 1941 – 43 перебував у діючій армії, зробив багато сатиричних малюнків, плакатів, листівок для фронтової преси. Один із засновників та постійний співробітник журналу «Перець» (з 1941). 1947 – 52 – художник у видавництвах «Молодь», «Радянська школа», редакції газети «Вечірній Київ». 1944 – 49 – член бюро та секретар графічної секції Спілки художників України.

Серед станкових творів: серія «Гітлерія» (1944), «Вогнища Освенціма» (1946), сатиричні малюнки «Бублики» (1944), «Недодача. Дача. Передача» (1960), «Паперове море» (1964) та ін.

Автор ілюстрацій до книжок та станкових серій за мотивами творів М. Салтикова-Щедріна (1953), Я. Галана (1956), С. Руданського (1957), Г. Гейне (1958), Остапа Вишні (1958, 1961), М. Рильського (1958), поеми Т. Шевченка «Сон» (1958, 1963), Г. Квітки-Основ’яненка (1969). З 1972 мешкав на вул. Урицького, 9, квартира № 28.

У 1950-х рр. в будинку мешкали: письменник А. Дрофань (1968 – 86 – на вул. Суворова, 3, квартира № 25); 1944 – 84 у квартирі № 33 – письменник, журналіст Я. Клименко.

Тепер на першому поверсі магазини, косметологічна клініка.

Література:

ЦДАМЛМУ, ф. 581, оп. 2, спр. 218; Вишня О. «Гітлерія» // Рад. Україна. – 1944. – 12 трав.; Виставка творів Ка2132 зиміра Генріховича Агніт-Следзевського: Каталог. – К., 1958; Владіміров П. Будівництво житлового будинку «Комуніста» // Соц. Київ. – 1934. – № 7 – 8; Казімір Агніт-Следзевський: Альбом. – К., 1968; Письменники Радянської України: Довідник. – К., 1988; Федір Юрійович Маківчук (Некролог) // Рад. Україна. – 1988. – 6 груд.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1613 – 1614.