2011 р. Звід пам’яток Києва
Лариса Толочко, Лариса Федорова
490.6. Дача 1905 – 08, в якій проживав Дьяков І. М. (архіт., іст.).
Вул. Львівська, 80. Поблизу ставка, в кінці вулиці, з відступом від червоної лінії забудови. Первісна адреса – вул. Пушкінська, 205, з 1914 до 1955 – вул. Пушкінська, 80.
Одноповерхова, на високому цоколі з підвалом під північно-західним наріжжям, цегляна, з тинькованими й гіпсовими деталями оздоблення, у плані прямокутна, з виступним дерев’яним ганком парадного входу на бічному західному фасаді. Планування коридорно-анфіладне, перекриття пласкі дерев’яні, дах тридільний, вальмовий під бляхою. Вирішена в еклектичних формах, що поєднують «київський ренесанс» і елементи неоросійського стилю (кокошники, напіврозетки, городки тощо).
Композиція будівлі асиметрична. В центрі головного (південного) фасаду з боку вул. Львівської розміщено підвищений тривіконний об’єм, ліворуч до якого прилягає ганок, праворуч – одновіконний об’єм. Особливістю середньої тривіконної частини фасаду є майже філігранний декор. Її площину фланкують масивні тричвертєві колони модифікованого композитного ордера, увінчані декоративними вазами. Прямокутні одностулкові вікна облямовано лиштвою, що складається з композитних напівколонок, на які поставлені декоративні вази з фруктами, напівкруглих сандриків, заповнених ліпленим килимом із квітів, листя й мушлів.
Підвіконня оздоблено орнаментованими кронштейнами, що підтримують колонки та гірлянди. До простінків вписано дві півкруглі у плані вузенькі ніші, які містять невеликі жіночі фігурки на орнаментованих кронштейнах та вертикальні гірлянди. Ніші захищено оригінальним декоративним піддашшям у вигляді балдахінів. Пишно оформлена вінцева частина, утворена двоярусним фризом і карнизом з сухариками, над якими підноситься центральний криволінійний фронтон з овальним отвором посередині. Нижній ярус фриза прикрашено вигадливим орнаментом, верхній – великомасштабними напіврозетками у вигляді мушлів із металевими серцевинками, що яскраво виблискують. Інші площини будівлі мають спрощене архітектурне вирішення.
На західному бічному фасаді виділяється великий ганок з чотирма цегляними опорними стовпамиколонками, що несуть дощаний фриз і карниз зі смужками городків і сухариків. На терасу ганка, піднесену на висоту цегляного цоколя, ведуть парадні одномаршові сходи з дерев’яними приступами, що плавно розширюються донизу. Вхід на ганок підкреслено декоративними вазами, терасу огороджено дерев’яною балюстрадою.
Гребінь даху акцентовано композицією з чотирьох дерев’яних кокошників.
Будівля – один з найяскравіших зразків первісної забудови дачного селища Святошин.
У 1905 – 08 дача належала Дьякову Іполиту Миколайовичу (1865 – 1934) – київському міському голові (1906 – 16), головному кореспонденту Головного управління Державного кіннозаводства по Київській губернії (1901 – 13), почесному мировому судді Київського судово-мирового округу (з 1905). І. Дьяков був також членом Київського товариства старожитностей і мистецтв, Товариства швидкої медичної допомоги в Києві, Київського благодійного товариства, Товариства швидкої допомоги нужденним студентам вищих навчальних закладів Києва, товаришем голови попечительства про глухонімих, головою Київського клубу автомобілістів. Жив у Києві на пл. Миколаївській, 4 (тепер пл. І. Франка, 5).
Тепер тут міститься райдержавтоінспекція.
Література:
ДАК, ф. 153, оп. 1, спр. 257; Весь Киев: Адресная и справочная книга на 1905 год. – К., 1905; – … на 1906 год. – К., 1906; Иссерлис Л. Дачные местности вблизи Киева. – К., 1909; Киев и ближайшие окрестности. – К., 1896; Хайкис С. Окрестности Киева как климатический курорт. – К., 1929.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1410 – 1411.