2011 р. Звід пам’яток Києва

Олена Мокроусова, Ніна Смирнова

559.6. Житловий будинок 1914, в якому проживав Ковпак С. А. (архіт., іст.).

Вул. Чапаєва, 14. На червоній лінії забудови вулиці.

Історія садиби простежується з 1870-х рр., коли вона належала О. Журавській. За духовним заповітом 1881 майно успадкувала О. Бокій. Спочатку садиба виходила на дві вулиці: Святославську (тепер Чапаєва) і Маловолодимирську, що була перейменована на Столипінську (нині О. Гончара). 1913 ділянку поділено на дві частини. Ділянка з боку сучасної вул. Чапаєва відійшла до О. Бокій.

Первісна забудова великої садиби була малоповерхова, мішана (напівцегляна – напівдерев’яна). На сучасну вул. О. Гончара виходив двоповерховий будинок, у глибині садиби розташовувалися дерев’яні флігелі. На ділянці був фруктовий сад, її оточував паркан.

Наявний будинок споруджено на замовлення О. Бокій. Використовувався як прибутковий. Первісне планування і оздоблення квартир не збереглись.

Чотириповерховий з мансардою та підвалом, цегляний, тинькований, у плані прямокутний, з дворовим ризалітом, односекційний. На кожному поверсі розташовано по вісім квартир. Перекриття пласкі. Дах двосхилий.

Архітектурно вирішений у стилістиці історизму з використанням елементів стилів класицизм і ампір. Композиція чолового фасаду симетрична. Центральну вісь виділено розкріповкою, завершеною трикутним фронтоном з аттиком, яку прорізано вхідним отвором і вікнами сходової клітки. Прямокутні вікна другого поверху увінчано трикутними сандриками на кронштейнах, оздоблених ліпленим орнаментом. Над прорізами третього поверху горизонтальні сандрики. Міжповерхові простінки третього і четвертого поверхів декоровано вінками-гірляндами у неглибоких півциркульних нішах. Збереглися первісні ажурні грати балконів з меандровим орнаментом і огорожа парадних сходів.

Будинок – цінний елемент містобудівного комплексу вулиці, важлива частина її архітектурно-історичного середовища.

1944 – 60 у квартирі № 3 (потім № 4) проживав Ковпак Сидір Артемович (1887 – 1967) – радянський військовий і державний діяч, один з організаторів і керівників партизанського руху в Україні під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 45, генерал-майор (з 1943), двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1944). 1944 – 46 – член Верховного суду УРСР. 1947 – 67 – заступник голови Президії Верховної Ради УРСР, з квітня 1967 – член Президії Верховної Ради УРСР.

Автор книжок спогадів «Похід у Карпати» (К.; Харків, 1944), «Від Путивля до Карпат» (М., 1945). Ім’ям С. Ковпака названо вулицю в Києві. 1969 йому встановлено пам’ятник на вул. Здолбунівській у місті. На Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка знято трилогію «Дума про Ковпака» (1973 – 76, реж. Т. Левчук).

Пізніше мешкав на вул. Липській, 12/5.

Похований на Байковому цвинтарі.

Тепер офісний будинок.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 2, спр. 190; оп. 6, спр. 300; оп. 41, спр. 6358; Гладков Т., Кизя Л. Ковпак. – М., 1973; Збанацький А. Партизанський генерал – жива легенда // Столиця. – 2005. – 23 – 29 верес.; Подвигом прославленные. – К., 1985; Советские партизаны: Из истории партизанского движения в годы Великой Отечественной войны. – М., 1961.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1898 – 1899.