2011 р. Звід пам’яток Києва
Олена Мокроусова, Лариса Федорова
Розмір зображення: 688:520 піксел
559.11. Житловий будинок кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживало подружжя Савенків (архіт., іст.).
Вул. Чапаєва, 7. На червоній лінії забудови вулиці.
Як окреме володіння садиба утворилася бл. 1900. Первісно була частиною великого домоволодіння, що складалося з кількох ділянок, поступово приєднаних одна до одної. Більшу частину ділянки займав глибокий яр (Афанасіївський). У 1870-х рр. міщанин Г. Бондаревський за невеликі гроші скупив кілька ділянок. Станом на 1874 його садиба, що утворилася за чотирма купчими, мала П-подібний план. Два крила виходили на сучасну вул. І. Франка (тепер № 10 та № 20), маючи між собою чотири сусідні садиби (№ 12, 14, 16, 18). Докупівлю ділянок Г. Бондаревський здійснював 1875 та 1893. Станом на 1894 він володів величезною територією, більша частина якої залишалась під яром (засипаний 1897).
Прокладення нової вулиці значно підвищило статус місцевості та ціну на землю. Але Г. Бондаревський ще 1894 продав дві земельні ділянки з різними будівлями київському дворянину М. Змієвському. Після прокладення 1898 вул. Святославської (тепер вул. Чапаєва) по садибі М. Змієвського, велику садибу було поділено на кілька ділянок: на вул. Чапаєва – № 4, 5, 6, 7, 9, на вул. І. Франка – № 20 та № 12. У 1900 – 18 садибою № 7 володів З. Мирович, представник старовинного українського роду. Йому також належала ділянка № 11-а на вул. Чапаєва.
Точну дату спорудження будинку не встановлено. Враховуючи, що більшість сусідніх будівель на вулиці зведено на рубежі 19 – 20 ст., можна вважати, що і № 7 з’явився в цей період. Ймовірно, автором проекту був арх. М. Гарденін.
Чотириповерховий з напівпідвалом, мурований, пофарбований, в плані прямокутний. Перекриття пласкі. Дах двосхилий, вкритий металевою черепицею.
Вирішений у стилістиці історизму, має дуже стримане оздоблення. Композиція чолового фасаду асиметрична відносно центральної розкріповки, яку виділено пілястрами і завершено невисоким прямокутним аттиком. Пілястри у верхній частині прикрашено лавровими підвісками та прямокутними фільонками з великою багатопелюстковою квіткою в кожній. В лівій частині фасаду – прямокутний отвір проїзду, над яким розташоване антресольне приміщення – колишня двірницька. Горизонтальне членування будинку вирішено міжповерховими гуртами, вінцевий карниз без виносу.
Віконні прорізи прямокутні, з лучковими перемичками, доповнені слабко вираженими сандриками та клинчастими замковими каменями. Підвіконні фільонки без орнаменту. Замкові камені вікон четвертого поверху прикрашено волютами. Над вікнами четвертого поверху – смуги зубчастого орнаменту. Вікна фланковано лопатками. Дворовий фасад без декоративного оздоблення. У парадному під’їзді збереглися первісні сходи та ажурні металеві огорожі.
Будинок – типовий зразок недорогого прибуткового житла доби історизму, автентичний елемент типологічно та стилістично цілісної забудови вул. Чапаєва.
У 1910-х рр. у квартирі № 5 будинку проживало подружжя Савенків.
Савенко Анатолій Іванович (1874 – 1922) – адвокат, журналіст, політичний діяч (монархіст). У цей період – провідний співробітник проурядової газети «Киевлянин». Секретар, потім – голова Клубу російських націоналістів у Києві (діяв 1908 – 17), головною метою якого було дискредитувати український національний рух. Депутат 3-ї і 4-ї Державної думи Російської імперії від Київської губернії, в якій входив до складу фракції російських націоналістів та помірковано-правих.
Був близьким до імператорської родини. 1917, після падіння самодержавства, призначений Тимчасовим урядом головним уповноваженим з водних і мішаних перевезень у районах Дніпра, Дністра, Бугу і Чорного моря. На поч. 1918 приєднався до Добровольчої армії генерала А. Денікіна, очолював у ній відомий особливий військовий агітаційний відділ («ОСВАГ»). Після поразки Білого руху опинився в Турції, згодом повернувся в Україну, жив під чужим ім’ям неподалік Керчі, де й помер.
Раніше мешкав на вул. Андріївський узвіз, 34.
Савенко Надія Костянтинівна (сценічний псевд. – Новоспаська; 1877 – 1964) – оперна та концертно-камерна співачка (лірико-драматичне сопрано).
Солістка Міського театру в Києві (1901 – 05, 1906 – 09), в якому виконала десятки різнохарактерних партій в операх російських та європейських композиторів. Талант актриси високо цінував співак Ф. Шаляпін, який, збираючись на гастролі в Київ, заздалегідь замовляв виконання жіночих партій Н. Новоспаській. З 1909 займалася концертною діяльністю, викладанням у Народному будинку.
Література:
ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 1017, 1018; ф. 163, оп. 41, спр. 342; Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1899 – 1915) год. – К., 1899 – 1915; Государственная Дума. ІV созыв: Справочник. 1913 г. Вып. 6. – СПб., 1913; Лисенко І. М. Словник співаків України. – К., 1997; Устав Клуба русских националистов в Киеве. – К., 1908; Шленский Д., Браславец А. Андреевский спуск: Культурологический путеводитель. – К., 1998.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1901 – 1902.