2011 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький, Елла Піскова
559.7. Житловий будинок 1900, в якому проживав Колкунов В. В. (архіт., іст.).
Вул. Чапаєва, 8. На червоній лінії забудови вулиці, торцями прилягає до суміжних будинків.
Споруджений на замовлення дружини чиновника О. Дорожинської за проектом цивільного інж. М. Яскевича як прибутковий будинок з двома житловими секціями, загалом на 14 квартир. У 1990-х рр. здійснено капітальний ремонт, під час якого деякі приміщення переплановано.
Чотириповерховий, мурований, пофарбований, у плані прямокутний. Дах двосхилий з бляшаною покрівлею. Двосекційний. Перекриття пласкі, залізобетонні.
Архітектурне оформлення чолового фасаду вирішено у стилі неоренесанс. Перший поверх рустовано. Видовжений фасад розчленовано двома розкріповками з входами у житлові секції.
Вхідні портали мають півциркульне завершення. Розкріповки виділено бічними лопатками й увінчано аттиками. Фасад декоровано ліпленими деталями за античними мотивами: над вікнами четвертого поверху – скульптурні голови бога торгівлі Меркурія у крилатому шоломі; під вікнами – оригінальні зображення сов з розпростертими крилами і сувоями у кігтях; між вікнами другого поверху – декоративні кронштейни; в орнаментальному фризі – меандр. Пластику фасаду пожвавлюють ряди балконів з художніми металевими гратами.
Споруда – характерний зразок прибуткового будинку межі 19 – 20 ст.
У 1905 – 09 в будинку проживав Колкунов Володимир Володимирович (1866 – 1939) – біолог і ботанік, організатор селекційно-насіннєзнавчої справи в Україні, голова Київського агрономічного товариства (з 1912), завідувач кафедр агрономії Київського університету (1910 – 15), загального землеробства Київського політехнічного і Київського сільськогосподарського інститутів (1912 – 30), декан агрономічного факультету КПІ (1915 – 20), з 1922 – перший директор Наукового інституту селекції (тепер – Інститут цукрових буряків УААН), керівник науково-дослідної кафедри хліборобства й акліматизації; член Міжнародного товариства селекціонерів.
У період проживання в цьому будинку по закінченні КПІ з 1904 за клопотанням проф. Є. Вотчала залишений при кафедрі фізіології рослин для підготовки до професорського звання. У 1905 й 1907 були надруковані дві частини його фундаментальної праці «До питання про створення посухостійких рас культурних рослин», за яку 1909 отримав ступінь магістра агрономії. Того ж року працю було відзначено премією Російського товариства акліматизації тварин і рослин, вона принесла вченому світове визнання й започаткувала створення нового напряму в селекції, пов’язаного з проблемами посухостійкості. 1908 підготував новий на той час курс лекцій «Вчення про селекцію», який читав студентам і членам агрономічного гуртка КПІ, одним із засновників якого він був. 1909 – 10 – завідувач кафедри часткового землеробства в Новоалександрійському інституті сільського господарства й лісництва. З 1910 жив і працював у Києві. У 1930-х рр. зазнав політичних репресій. 1904 – 05 мешкав на вул. Володимирській, 84; 1912 – 30 – у квартирі № 18 житлового будинку № 2 на території КПІ.
На поч. 20 ст. у будинку також мешкали: хірург, завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Київського медичного інституту (1922 – 28) Г. Іваницький; викладачка Музично-драматичної школи ім. М. Лисенка Л. Іртеньєва; викладач латинської мови Першої Київської гімназії В. Субоч – класний наставник письменника К. Паустовського.
Тепер частину приміщень першого поверху переобладнано під офіси.
Література:
ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 675; Городецький С. 25-річчя наукової діяльності професора В. В. Колкунова // Записки Київського сільськогосподарського інституту. – 1929. – Т. 4; Діденко В. Нарис історії Національного аграрного університету. – К., 1998; Ильевич С. В. Первый директор института // Сахарная свекла. – 1966. – № 11; Національний аграрний університет України. – К., 1998; Орловський М. Професор Володимир Володимирович Колкунов // Записки Київського сільськогосподарського інституту. – 1929. – Т. 4; Хинкулов Л. Ф. Золотые ворота Киева. – К., 1988.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1899 – 1900.