2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Рилкова

489.3.10. Лікарня прочанська з церквою Всіх скорботних радість, 19 ст. (архіт.).

Корпус № 68. У північній частині Гостиного двору, вздовж узвозу до Ближніх і Дальніх печер.

Первісно споруджена як двоповерхова за проектом арх. П. Спарро в 1848 – 50. За проектом військового інж. О. Середи 1859, затвердженим у травні 1860, до східного фасаду в 1864 – 66 прибудовано апсиду теплої церкви, до західного – додаткові приміщення для хворих. У грудні 1866 храм освячено в ім’я ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість». 1899 за проектом арх. В. Ніколаєва надбудовано третій поверх. На першому розміщувалися житлові кімнати майстрів і робітників, які працювали в Лаврі.

Церква займала другий поверх циліндричного східного об’єму. Конху було увінчано двома верхами з позолоченими маківками та хрестами, оздобленими кольоровим склом. Храм освітлювався через шість вікон. Стіни та склепіння розписали лаврські майстри. У вівтарі зберігався невеликий срібний хрест з частками Хреста Господнього та мощей Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, апостола Андрія Первозванного, сорока мучеників, Ніла Афонського, Димитрія Солунського і часткою дерева від труни преп. Сергія Радонезького. У південній частині церкви стояла дерев’яна з позолоченими банями модель собору Успіння Пресвятої Богородиці. 1867 майстер І. Осмоловський виготовив різьблений дерев’яний іконостас, кіоти та жертовники. Царські врата й кіоти було позолочено (все втрачено).

Лікарня, що складалася з чоловічого та жіночого відділень, щорічно обслуговувала до 500 хворих, мала окрему кухню та допоміжні приміщення. Утримувалася, в основному, за рахунок благодійних внесків.

Після спорудження 1912 нової лікарні (корпус № 111) в будинку розміщено богадільню. 1918 прочанську лікарню повернено на старе місце (корпус № 68).

11 червня 1920 під час артилерійського обстрілу церкву пошкоджено снарядами. 1921, на вимогу воєнкому 2-го Київського військового шпиталю, закрито. Після націоналізації споруда перебувала у віданні Соцзабезу. У повоєнні роки будинок використовувався як житловий, згодом – як виробничий.

У 1980-х рр. та 2006 – 07 проведено капітальні ремонти.

Дво-, триповерховий на цокольному поверсі, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний з півкруглою східною апсидою. Перекриття пласкі, на першому поверсі східного об’єму – склепінчасті. Дах вальмовий, над апсидою – конховий, покрівля бляшана.

Планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень.

Фасади вирішено у формах пізнього класицизму: розчленовано профільованими карнизами, підвіконними гуртами, пласкими та фільончастими лопатками; цоколь оздоблено рустом, віконні прорізи з лучковими клинчастими перемичками – замковими каменями, підвіконними фільонками тощо. Входи влаштовано на східному, західному та південному фасадах.

Лікарня – одна з найважливіших споруд на території Гостиного двору.

З 2003 використовується монастирем.

Література:

ІР НБУ, ф. ХХVІІІ, № 870; НКПІКЗ, фонди, КПЛ – ПЛ-109, 194; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 2312; оп. 2 заг., спр. 411; Болховитинов Е. Описание Киево-Печерской Лавры с присовокуплением разных грамот и выписок… – К., 1847; Закревский Н. В. Описание Киева. – М., 1868. – Т. 1-2.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1370.