2011 р. Звід пам’яток Києва
Людмила Рилкова
489.5.3. Келії, 1850 – 80-х рр. (архіт.).
Корпус № 71. З півдня відмежовує т. зв. Оленінське подвір’я від садиби Воскресенської церкви (корпус № 114).
Побудовані, вірогідно, в 1850-х – на поч. 1860-х рр. як одноповерховий житловий будинок для причту Воскресенської церкви. 1881 – 85 надбудовано другим поверхом. Значна тривалість будівельних робіт пов’язана з неузгодженістю між причтом церкви та адміністрацією Лаври стосовно конструкції завершення даху. Вірогідно, тоді ж з боку подвір’я церкви добудовано бічний ризаліт. На експлікації плану садиби церкви 1905 є відомості про запроектоване в той час перепланування корпусу. В кін. 1970-х – на поч. 1980-х рр. в ньому містився дитячий садок.
Будинок двоповерховий з підвалами, вимурований з каменю та цегли, побілений, у плані Г-подібний. Дах вальмовий, покрівля бляшана. Планування коридорне однобічне з орієнтацією приміщень у бік церкви. Головний вхід на чоловому північному фасаді та додатковий у дворовому ризаліті займають асиметричне положення; вхід у підвал й розташовані над ним металеві сходи на другий поверх вписано у наріжжя між основним об’ємом і ризалітом.
У стильовому вирішенні домінують форми й засоби, характерні для класицизму. Ярусна асиметрична композиція видовженого чолового фасаду сформована чітким розкресленням на поверхи й нерегулярним розміщенням прямокутних вікон. Перший поверх, трактований як масивний цоколь, розділено фільончастими лопатками й завершено широкою смугою фриза, другий поверх увінчано профільованим карнизом. На розчленованому міжповерховим гуртом дворовому фасаді з регулярним ритмом прямокутних вікон виділяється увінчаний невисоким прямим аттиком вхідний ризаліт. Вхідний отвір і бічне вікно акцентовано вузькими замковими каменями та міжповерховою смужкою дентикул.
Споруда – важливий архітектурний елемент забудови, що зорово сприймається з боку вул. Січневого повстання.
Використовується Київською митрополією УПЦ.
Література:
Архів ДержНДІТІАМ, інв. № 1455 (Ист.-архит. обоснование развития КПГИКЗ). – К., 1979 (рукопис); НКПІКЗ, фонди, КПЛ – ПЛ-198; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 2797; Закревский Н. В. Описание Киева. – М., 1868; Захарченко М. М. Киев теперь и прежде. – К., 1888.
Олександр Тищенко
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1403 – 1404.