Астрономічна обсерваторія

Анатолій Артемов, Євген Малаховський

527.2. Астрономічна обсерваторія 1841 – 45, де працювали відомі вчені, у роки Великої Вітчизняної війни діяла підпільна патріотична група (архіт., іст.).

Вул. Обсерваторна, 3. На пагорбі, в центрі ізольованого подвір’я. Складається з будинків обсерваторії і лабораторії (у західній частині подвір’я).

Споруджено на замовлення університету за затвердженим 1840 проектом арх. В. Беретті, після смерті якого з 1842 будівництво завершував його син О. Беретті. 1850 – 70 споруди перебудовувались. 1915 – 16 обсерваторія перебувала в евакуації у Саратові, під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 45 – у Свердловську. Після війни відновлено роботу установи, 1948 в саду встановлено три металеві вежі з обертовими куполами, збудовано павільйон для горизонтального сонячного телескопа.

1951 завершено спорудження лабораторного корпусу з житловими приміщеннями.

Обсерваторія. Будинок цегляний, складається з прямокутного у плані двоповерхового об’єму з анфіладно-коридорною системою планування і прилеглих до нього восьмигранних веж: з півночі – одноповерхової, з заходу – двоповерхової. Дах скатний, вкритий бляхою.

Оздоблений у строгих формах пізнього класицизму. Фасади розчленовано лопатками і поясками. Від первісного архітектурного опорядження збереглися чавунні художнього литва поручні сходів на другий поверх, кронштейни, балкони.

Лабораторія. У вигляді круглої цегляної вежі з розсувною металевою верхньою частиною для розміщення великого рефрактора. Це була друга в Україні, добре обладнана лабораторія.

Організацію університетської обсерваторії розпочато 1838. В її штаті спочатку працювало два співробітники – директор і астроном-спостерігач. Тут проводилися переважно астрономо-геодезичні дослідження, практичні заняття студентів.

Організатором обсерваторії та її першим директором у 1838 – 55 був Федоров Василь Федорович (1802 – 55) – астроном. Одночасно – декан фізикоматематичного відділення філософського факультету (1840 – 41), проректор (1841 – 42) і ректор університету (1843 – 47). Особисто вирішував питання будівництва й обладнання обсерваторії, керував практичними заняттями студентів у ній. 1842 і 1851 брав участь у спостереженнях за повними сонячними затемненнями. Визначив географічні координати ряду пунктів Західного Сибіру.

Наступними директорами обсерваторії були відомі вчені.

1856 – 69 – Шидловський Андрій Петрович (1818 – 92) – астроном і геодезист. Одночасно – декан фізико-математичного факультету в 1866 – 68.

Провів ремонт і добудову обсерваторії, на зразок Пулковської у Санкт-Петербурзі було побудовано нову рухому вежу для рефрактора окремо від головного будинку обсерваторії, безпосередньо на землі (замість старої, що містилась у головному будинку), перебудовано приміщення пасажного інструменту, здійснено благоустрій території.

Член-засновник Астрономічного товариства у Гейдельберзі (1863). Автор підручника зі сферичної астрономії, який набув популярності в інших університетах Російської імперії. Визначив географічні координати ряду пунктів України.

Липень – жовтень 1869 – Бредіхін Федір Олександрович (1831 – 1904) – астроном, акад. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1890), директор Московської (1873 – 90) і Пулковської (1890 – 94) астрономічних обсерваторій, засновник спектроскопічних спостережень Сонця у Російській державі.

1870 – 1901 – Хандриков Митрофан Федорович (1837 – 1915) – астроном, геодезист, акад. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1896). Понад 20 років викладав в університеті всі астрономічні дисципліни, на Вищих жіночих курсах читав курс математики. Здійснив заміну обладнання обсерваторії, з західного боку будинку було прибудовано меридіанну залу, устаткування для якої виконувалось у Гамбурзі. Разом з В. Фабріціусом відкрив новий напрям досліджень – спостереження на меридіанному крузі з метою укладання каталогів положень зірок, що з часом став основним напрямом діяльності обсерваторії. Працював також у галузі небесної механіки. Автор підручників з астрономії «Система астрономії», «Описова астрономія». З ініціативи вченого 1880 почав видаватися журнал «Анналы обсерватории».

Створив наукову школу. Його учнями і послідовниками були В. Фабріціус, Р. Фогель, С. Чорний та ін.

1901 – 19 – Фогель Роберт Пилипович (1859 – 1920) – астроном. З 1894 – астроном-спостерігач обсерваторії, де почав проводити астрофізичні роботи, професор кафедри астрономії і геодезії з 1897. За нього рефрактор пристосували під астрограф. 1914 придбали астрофотометр Цельнера. У штат обсерваторії ввели посади двох асистентів.

1915 – 16 разом з обсерваторією перебував в евакуації у Саратові. Автор підручників зі сферичної та описової астрономії, основ теоретичної астрономії, досліджень з теоретичної астрономії, визначення планетних і кометних орбіт; розвив і доповнив класичні методи визначення орбіт комет і планет. Проживав у будинку обсерваторії.

1919 – 22 – Орлов Олександр Якович (1880 – 1954) – астроном, акад. УАН (з 1919), чл.-кор. АН СРСР (з 1927), заслужений діяч науки УРСР (з 1950), директор астрономічної обсерваторії Новоросійського університету в Одесі (1912 – 20), Одеської астрономічної обсерваторії (1920 – 34), директор Полтавської гравіметричної обсерваторії (1926 – 34, 1938 – 51) і Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР (1944 – 48, 1950 – 51). Досліджував рух полюсів Землі за змінами широт.

1923 – 39 – Чорний Сергій Данилович (1874 – 1956) – астроном. Читав курси описової і сферичної астрономії. Автор першого підручника з описової астрономії українською мовою (1930). Теоретичні дослідження присвячено переважно галузі оточення орбіт, вивчав перигелій Меркурія на основі теорії відносності, сонячні та місячні затемнення, розпочав систематичні спостереження Сонця, малих планет і покриття зірок Місяцем.

1939 – 41 і 1944 – 81 – Всехсвятський Сергій Костянтинович (1905 – 84) – астрофізик. За нього штат обсерваторії збільшено до 14 співробітників, розпочато роботи зі спостереження за слабкими зірками і складання їх каталога, з підготовки і спостереження за повним сонячним затемненням 1941. Під час Великої Вітчизняної війни разом з обсерваторією перебував в евакуації у Свердловську. Розвив теорію походження комет та інших груп малих тіл Сонячної системи шляхом їхнього виверження з великих планет та їх супутників, передбачив існування кілець у планет-гігантів. 1958 – 74 опублікував фундаментальну працю «Фізичні характеристики комет», яка містить історію всіх комет до 1971, перший у світі каталог абсолютних величин комет тощо.

1876 – 94 в обсерваторії працював астрономом-спостерігачем Фабріціус Василь (Вільгельм) Іванович (1845 – 95) – астроном, доктор філософії (з 1873). Разом з М. Хандриковим започаткував новий напрям у спостереженні за зірками – складання каталогів положень зірок.

Під час нацистської окупації Києва в будинку обсерваторії залишилися частина інструментів і бібліотека. Після евакуації університету уповноваженим Астрономічної обсерваторії залишили професора механіки, чл.-кор. АН УРСР Ю. Соколова (до війни працював у головному корпусі, див. ст. 527.5).

Оберігав обладнання, зокрема телескоп, і бібліотеку від пограбування і вивезення до Німеччини. Разом з доктором фізико-математичних наук О. Королем утворив підпільну патріотичну групу, встановив зв’язок з партизанами й підпільниками, передавав їм листівки зі зведеннями Радянського інформбюро, ховав радіоустановку за завданням 4-го Українського партизанського батальйону, переховував підпільників. У 1943 – 44 Ю. Соколов брав участь у відновленні обсерваторії.

Тепер використовується університетом як астрономічна обсерваторія для проведення досліджень з астрономії, метеорної астрономії, фізики, вивчення Сонця, прогнозування сонячної активності, для оптичних спостережень за штучними супутниками. Є одним із значних центрів прогнозування сонячної активності.

Література:

ДАКО, ф. 4, оп. 2, спр. 271; БутникСіверський Б. М. Архітектор В. І. Беретті в Києві. – К.; Львів, 1947; Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы: Биогр. справочник. – К., 1986; Попов О. Момент істини // Наука і суспільство. – 1971. – № 2; Пясковский Д. В. Развитие астрономии в Киевском университете // Историко-астрономические исследования. – М., 1955; Фогель Ю. Г. Русский астроном-путешественник Василий Федорович Федоров (1802 – 1855) // Астрономический журнал. – 1953. – Т. 30. – Вып. 1; Шляпников В. Серед зірок, серед людей // Наука і суспільство. – 1971. – № 2; Юрий Дмитриевич Соколов / А. Ю. Лучка, А. Л. Склярский, В. Н. Фрадлин, В. П. Фильчакова // Киевские математики-педагоги. – К., 1979.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1638 – 1640.