Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Марина Мироненко, Тетяна Остатка, Тетяна Скїбіцька, Віктор Смішко

Житловий будинок кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживали Мілютенко Д. О., Юра Г. П., Яковченко М. Ф.

(архіт., іст.).

Вул. Ольгинська, 2/1.

Біля підніжжя Липського пагорба. Організовує периметр майдану перед Національним академічним драматичним театром ім. І. Франка. Збудований як прибутковий, імовірно за проектом арх. М. Яскевича.

Чотириповерховий, цегляний, Г-подібний у плані, з вбудованими торговельними та службовими приміщеннями. Складається з двох різновеликих прямокутних секцій, кожна з яких розрахована на шість великих квартир (переплановані). Зрізане наріжжя будинку оформлено прямокутним еркером з балконом на рівні четвертого поверху, який завершувався вежкою (не збереглася). У центрах бічних крил містяться парадні сходи (на фасадах відбито потрійними віконними прорізами). Переважає вертикальний ритм членування обох фасадів, організований міжвіконними лопатками, які прикрашено на рівні другого і третього поверхів витягнутими напівколонками, на верхньому ярусі – пілястрами. Екзотичного характеру екстер’єру надають вікна з підково та ромбоподібними перемичками, запозиченими зі східного мистецтва, скульптурні важки-герми у вигляді крилатих гурій під спареними напівколонками, килимовий ліпний орнамент вставок. У декорі широко використано фігурну цегляну кладку (імітує руст на першому поверсі та у міжвіконних лопатках, використовується у карнизах і міжповерхових поясах), а також художній метал балконних та сходових огорож. У вікнах-вітринах з боку вул. Архітектора Городецького збереглися первісні дерев’яні рами.

Є вдалим прикладом застосування у забудові міста стилізованих мотивів мавританської архітектури.

В 1923 – 27 рр. і з 1936 р. у будинку мешкав Мілютенко Дмитро Омелянович (1899 – 1966) – актор, народний артист СРСР (з 1960). У 1927 – 36 рр. працював у театрі «Березіль» у Харкові. В 1936 р. на запрошення Г. Юри переїздить до Києва. На сцені театру ім. І. Франка в останні роки Д. Мілютенко зіграв цілий ряд яскравих багатопланових ролей, серед яких Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Харлампій («Не судилося» М. Старицького), Пузир і Калитка («Хазяїн», «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Блазень («Король Лір», В. Шекспіра), Тарас Шевченко («Петербурзька осінь» О. Ільченка та «Пролог» І. Кочерги). Знявся у кількох фільмах Київської кіностудії ім. О. Довженка: «Вершники», «Щорс» (1939), «Богдан Хмельницький», «Фатаморгана», «Кармелюк», «Подвиг розвідника» (1947), «Павка Корчагін», «Олекса Довбуш», «Тарас Шевченко» (1951), «Наш чесний хліб» (1964) та ін.; брав участь в екранізації п’єс українських драматургів – «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «Калиновий гай», «В степах України» О. Корнійчука. Сім’я Д. Мілютенка мешкала на другому поверсі у чотирикімнатній квартирі № 7.

В 1944 – 66 рр. тут жив Юра Гнат Петрович (1888 – 1966) – актор і режисер, народний артист СРСР (з 1940). Творча діяльність Г. Юри нерозривно пов’язана з Українським драматичним театром ім. І. Франка, одним із засновників якого він був (1920). З перших днів і до 1961 р. – його художній керівник. На сцені театру зіграв кращі свої ролі: Копистка («97» М. Куліша), Малоштан («Диктатура» І. Микитенка), Мартин Боруля, Стьопочка Крамарюк, Терешко Сурма, Бонавентура («Мартин Боруля», «Житейське море», «Суєта», «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого) та ін., а також здійснив постановки п’єс «Ой, не ходи, Грицю», «Маруся Богуславка» М. Старицького, «Загибель ескадри», «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука, «На дні» М. Горького, «Дон Карлос» Ф. Шіллера тощо.

Знявся у кінофільмах: «Кармелюк» (Опанасенко), «Рік 1919» (Клемансо), «Тарас Шевченко» (Щепкін), «Мартин Боруля» (Боруля), «Суєта» (Терешко), «Сто тисяч» (Бонавентура). Викладав у Київському інституті театрального мистецтва (1928 – 61, з 1946 р. – професор). Лауреат Державної премії СРСР (1949, 1951). Г. Юра проживав на другому поверсі в квартирі № 3 правого крила.

У 1930-х pp. – жив Яковченко Микола Федорович (1900 – 74) – актор, народний артист УРСР (з 1970). З 1927 р. працював (з перервами) в Українському драматичному театрі ім. І. Франка. Зіграв ролі: Миколи («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Довгоносика («В степах України» О. Корнійчука), Ляща («Останні» М. Горького) та ін. М. Яковченко проживав з сім’єю на другому поверсі в комунальній квартирі № 10, де займав дві кімнати.

В 1969 р. на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку на пошанування Г. Юри (ск. Ю. Синькевич, арх. А. Сницарев), в 1985 р. – гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом Д. Мілютенка (ск. Н. Дерегус, арх. М. Дерегус).

Бобошко Ю. Гнат Петрович Юра. – К., 1960;

Мистецтво України: біогр. довідник. – К., 1997;

Терещенко Р. Дмитро Омелянович Мілютенко. – К., 1961;

XX років театру ім. І. Франка. – К., 1940.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 375 – 376.