2003 р. Звід пам’яток Києва

Василь Галайба, Ніна Коваленко, Тетяна Трегубова

461. П’ята Києво-Печерська гімназія, 1885–86 (іст.).

Вул. Суворова, 1. На розі з вул. Січневого повстання.

Будинок гімназії зведений на ділянці, що належала військовому відомству, за проектом військового інж. М. Чекмарьова. Двоповерхова цивільна споруда з елементами неоросійського і неомавританського стилів вирізнялася серед навколишньої забудови одноманітними казенними спорудами, переважно військового призначення. У 1960-х рр. для потреб Київського автомобільно-дорожнього інституту, який містився у цьому будинку, його надбудували двома поверхами, продовжили крила, фасади облицювали керамічною плиткою. Це призвело до втрати первісного архітектурно-художнього вирішення будівлі.

У 1870-х рр. на Печерську, де проживало бл. 8 тис. осіб, не існувало жодної приватної чи державної гімназії. Вони зосереджувалися головним чином на Подолі й у Старому місті. Тому жителі Печерська звернулися до Міської думи з проханням відкрити для них чоловічу гімназію. Вперше це питання Дума розглянула у лютому 1882, після її схвального рішення Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор О. Дрентельн, якого підтримав військовий міністр П. Ванновський, звернувся за дозволом на відкриття гімназії до російського імператора Олександра ІІІ. Клопотання підтримала і Державна дума Росії. 1884 імператор погодився з думкою про доцільність заснування у Печерській частині Києва восьмикласного навчального закладу під назвою «П’ята Києво-Печерська гімназія». Кошти у розмірі 100 тис. крб.

на спорудження будинку пожертвував відомий доброчинець, цукрозаводчик Н. Терещенко. Київська міська дума зобов’язалася утримувати навчальний заклад і виділяти щорічно понад 6 тис. крб. У липні 1885 відбувся перший набір учнів до підготовчого, першого і другого класів по 30 учнів у кожному.

Спочатку для гімназії винаймали приміщення на вул. Микільській, 16 (тепер вул. Січневого повстання), де її відкрили 16 вересня 1885. 10 вересня наступного року у не повністю опорядженому власному приміщенні розпочався новий навчальний рік. Освятили будинок 1 листопада 1887.

Канцелярія навчального закладу, квартири директора і класних опікунів містилися у двоповерховому флігелі, прибудованому 1888 з боку сучасної вул. Січневого повстання.

1885–1904 в будинку гімназії працював і жив Петр В’ячеслав Іванович (1849–?) – філолог і педагог, магістр римської словесності (з 1882), директор Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії (1883–85). З липня 1885 – приват-доцент Київського університету, інспектор, з 16 лютого 1889 – директор П’ятої гімназії. Створив у ній оркестр з 30 учнів, яким керував особисто, і хор з 50 вихованців. Дітей навчали гри на скрипці та духових інструментах.

Директор організовував для них т. зв. військові прогулянки вулицями міста, до Вишгорода і Межигір’я. З 1893 учні за його участю здійснювали навчально-виховні мандрівки залізницею до Криму, на Урал, Кавказ і Поволжя, до Москви, Нижнього Новгорода та інших великих міст. Він виступив ініціатором спорудження перед будинком гімназії пам’ятника О. Пушкіну, який відкрили 27 травня 1899 (див. ст. 399). У 1904 В. Петр заснував власну приватну гімназію на вул. Львівській, 31 (тепер вул. Артема).

У навчальному закладі у різний час викладали: зоолог і зоогеограф В. Артоболевський, філолог Ф. Істомін, історик Вол. Ляскоронський (брат історика Вас. Ляскоронського).

1896 кількість учнів гімназії сягнула 380. Тут навчалися діти відомих діячів науки і культури: директора гімназії В. Петра, піаніста і композитора С. Блуменфельда, історика І. Каманіна, статистика і літератора Л. Лічкова та ін. У травні–червні 1894 складав екстерном іспити на атестат зрілості майбутній філософ М. Бердяєв.

Через велику скупченість поранених воїнів у Києві під час 1-ї світової війни 1916 приміщення гімназії пристосували під військовий шпиталь Союзу міст. До 1917 гімназисти навчалися у другу зміну в інших приватних навчальних закладах Печерська. 1917 директор П’ятої гімназії О. Назаренко отримав дозвіл від департаменту народної освіти відкрити в її приміщенні у другу зміну приватну чоловічу гімназію.

Пізніше в будинку містилася Києво-Печерська змішана гімназія для дітей службовців заводу «Арсенал», яку за Директорії Української народної республіки перевели до арсенального житлового будинку на Кловському узвозі. В цьому приміщенні відкрили Третю українську гімназію ім. І. Стешенка. За радянської влади тут містилася спочатку середня школа № 80 ім. О. Пушкіна, у 1930-х рр. – авіаспецшкола.

1944 будинок зайняв новоутворений Київський автомобільно-дорожній інститут (тепер Український транспортний університет).

Першим ректором інституту в 1944–59 був Даденков Юрій Миколайович (1911–91) – вчений у галузі гідравліки, чл.-кор. АН УРСР (з 1961). Одночасно завідував кафедрою. 1960–73 – міністр вищої і середньої спеціальної освіти УРСР, з 1973 – професор цього інституту.

Розробив норми допустимих швидкостей течії води в укріплених руслах, створив методику гідравлічного розрахунку малих мостів та інших малих штучних споруд. Досліджував проблеми проектування вертикальних і горизонтальних кривих автомобільних шляхів.

Кабінет і приймальня ректора містилися на другому поверсі. В ході реконструкції будинку в 1960-х рр. перетворені на аудиторію № 216.

1996 на фасаді будинку встановлено меморіальну бронзову дошку з барельєфним портретом Ю. Даденкова (ск. М. Білик).

Література:

ДАК, ф. 78, оп. 1, спр. 34, 46, 75, 269, 331, 543, 550; Киевлянин. – 1884. – 16 марта; 1885. – 10 сент.; 1886. – 19 февр.; 1889. – 25 марта; 1895. – 26 апр.; 1897. – 20 сент.; 1900. – 29 марта, 21 мая; 1907. – 18 нояб.; 1914. – 16 марта; 1917. – 6 сент.; Ковалинский В. В. Меценаты Киева. – К., 1998; Національна академія наук України: Персональний склад. 1918–1998. – К., 1998.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1035 – 1036.