Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Елла Піскова, Ніна Смирнова

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення, в якому працювали відомі вчені

(іст.).

Просп. Академіка Палладіна, 34.

Будинок інституту розташований з відступом від червоної лінії забудови. Споруджений 1967 р. Чотириповерховий, цегляний. Заклад утворено в 1969 р. на базі Сектора геохімії, мінералогії, петрографії і рудних родовищ та Сектора металогенії Інституту геологічних наук АН УРСР як Інститут геохімії і фізики мінералів АН УРСР. З 1993 р. – Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення АН УРСР (тепер НАН України) та Держкомгеології України (з 1996). У цьому будинку працювали:

– у 1969 – 93 рр. – Бєлєвцев Яків Миколайович (1912 – 93) – геолог, акад. АН УРСР (з 1967). Завідувач відділу (з 1969), заступник директора (1978 – 88), науковий керівник відділення металогенії (до 1990), у 1990 – 93 рр. – радник при дирекції інституту. У цей період відзначений Державними преміями УРСР (1973). та СРСР (1974), премією ім. В. Вернадського АН УРСР (1983). Основні праці присвячено дослідженню будови та умов утворення залізорудних родовищ Криворізького залізорудного басейну та рідкісно-металевих родовищ Українського щита, теорії метаморфогенного рудоутворення. Працював у кімнаті № 404.

– у 1969 – 95 рр. – Матяш Іван Васильович (1930 – 95) – вчений у галузі радіоспектроскопії мінералів, чл.-кор. АН УРСР (з 1988). З 1969 р. – завідувач відділу, у 1977 – 82 рр. – заступник директора інституту. Відзначений Державною премією УРСР (1983). Основні праці присвячено аналізу структур мінералів на основі вивчення енергетичних і просторових характеристик верхніх електронних оболонок. Працював у кімнаті № 105.

– у 1969 – 86 рр. – Поваренних Олександр Сергійович (1915 – 86) – мінералог і кристалохімік, акад. АН УРСР (з 1973), заслужений діяч науки УРСР (з 1975). З 1969 до 1986 р. – завідувач відділу інституту. Відзначений Державною премією УРСР (1983), премією ім. В. Вернадського АН УРСР (1973). Один із зачинателів кристалохімічного напряму досліджень в Україні. Наукові праці в галузі нової систематики мінералів на кристалохімічній основі. Розробив основи кристалохімічної теорії твердості, теорії пружності, інфрачервоних спектрів та ін. властивостей мінералів, здійснював дослідження з методології та історії мінералогії. Працював у кімнатах № 231, 405.

– у 1969 – 96 рр. – Семененко Микола Пантелеймонович (1905 – 96) – геолог-петрограф, акад. АН УРСР (з 1948), заслужений діяч науки УРСР (з 1957), академік-секретар Президії АН УРСР (1948 – 50), віце-президент АН УРСР (1950 – 70). Організатор і перший директор інституту (1969 – 77) та завідувач відділу (1969 – 87), з 1987 р. – радник при дирекції. Відзначений Державною премією УРСР (1973), премією ім. В. Вернадського АН УРСР (1981). Досліджував залізисто-кременисті формації Українського щита, закономірності розміщення залізорудних родовищ у його межах, структури рудних полів Кривого Рога. Автор геохімічної кисневоводневої моделі Землі. Обґрунтував перспективи металоносності і критерії прогнозування родовищ металів в УРСР. Працював у кімнаті № 312.

– у 1969 – 81 рр. – Ткачук Лук’ян Григорович (1902 – 81) – геолог, літолог, акад. АН УРСР (з 1972). У 1969 – 81 рр. – завідувач відділу інституту. Брав участь у складанні перших геологічних, тектонічних і літолого-палеогеографічних карт України і першої в світі карти метаморфітів Карпат, Балкан та Дінарид. Досліджував речовинний склад, структурно-текстурні особливості петрографічних відмін у породах магматичних і метаморфічних комплексів Українського щита, а також осадочні та осадочно-вулканогенні формації переважно Карпат і південно-західної частини Східноєвропейської платформи. Один з основоположників літології осадочних порід в Україні. Працював у кімнаті № 440.

– у 1969 – 87 рр. – Усенко Іван Степанович (1906 – 87) – геолог-петрограф, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1986). У 1969 – 87 рр. – завідувач відділу інституту. Відзначений Державною премією УРСР (1981), премією ім. В. Вернадського АН УРСР (1975). Досліджував основні та ультра-основні породи раннього докембрію, петрографію магматичних метаморфічних й дайковоефузивних порід і породоутворюючі мінерали, розробив критерії пошуків нікеленосних ультрабазитів, класифікацію геологічних формацій Українського щита. Працював у кімнаті № 229.

У цьому будинку також працював у 1971 – 79 рр. у кімнаті № 404 завідувачем відділу акад. АН УРСР Лазаренко Євген Костянтинович (1912 – 79), у 1969 – 71 рр. – директор Інституту геологічних наук АН УРСР (на вул. Гончара, 55-б).

У 1993 р. на будинку встановлено лабрадоритову меморіальну дошку з бронзовим барельєфним портретом Є. Лазаренка (ск. О. Ковальов).

Александр Сергеевич Поваренных. – К., 1977.

Іван Степанович Усенко. – К., 1976.

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення АН України. – К., 1994;

Лук’ян Григорович Ткачук. – К., 1977.

Николай Пантелеймонович Семененко. – К., 1988.

Яків Миколайович Бєлєвцев. – К., 1977.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 402 – 403.