2003 р. Звід пам’яток Києва

Максим Тямін, Лариса Федорова

268.7. Житловий будинок 1892, в якому проживав Томашевський С. П., містилася редакція «Робітничої газети» (архіт., іст.).

Колишній пров. Михайлівський, 35 – тепер вул. Паторжинського, 6. У ряді периметральної забудови.

З 1890 садиба належала лікарю С. Томашевському, який 1910 передав її у власність дружині й дітям – Н. та В. Томашевським, Є. Коцюбинській та Т. фон Рассум. Будинок зведений на замовлення домовласника за проектом арх. М. Казанського. За даними 1919, на першому поверсі була п’ятикімнатна квартира з допоміжними приміщеннями, на другому – п’яти- і чотирикімнатна квартири, на третьому – шести- і чотирикімнатна. На ділянці також розташовувалися дерев’яний службовий будинок, два дерев’яні сараї (не збереглися).

Триповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, односекційний, тепер має коридорну схему внутрішнього планування. Перекриття пласкі, над проїздом – дрібносклепінчасті по металевих балках.

Оформлений у цегляному стилі. Композиція головного фасаду змішана симетрично-асиметрична, що підкреслено двома бічними розкріповками завширшки у два віконні прорізи та додатковою площиною стіни у два віконні прорізи з проїздом на першому поверсі, яка прилягає до сусіднього будинку (№ 4). Другий і третій поверхи рустовані. Фасад горизонтально розкреслений міжповерховими та на рівні другого поверху підвіконними гуртами.

Один з них (між першим та другим поверхами) декорований поребриком.

Вікна двостулкові, прямокутні, з витонченими лиштвами, верх яких на другому поверсі оздоблений параболічними елементами, обрамленими профільованою лінією. Вінцевий карниз цегляний, з арковими цегляними деталями по низу. Розкріповки увінчані фігурними аттиками, що фланкуються стовпчиками й оздоблені тридільними накладними елементами, вертикальними прорізами, зубчиками та нішками. По центру основної площини стіни та над під’їздом на другому поверсі – два балкони з металевими кованими гратами вишуканого рисунка. Тепер вхід до будинку – з боку подвір’я. У під’їзді збереглися дерев’яні різьблені двері. Дворовий фасад лаконічний, з великим балконом на другому поверсі. Марші дерев’яних чорних сходів мають такі ж огородження. Ліплене оздоблення квартир втрачено.

Пам’ятка – один з найкращих зразків будівлі у цегляному стилі, що формує містобудівний абрис вулиці кін. 19 – поч. 20 ст.

1892–1916 у будинку проживав Томашевський Сергій Петрович (1854–1916) – лікар, вчений-дерматовенеролог. Походив із дворян Чернігівської губ. 1876 закінчив Медико-хірургічну академію у Санкт-Петербурзі. 1877 направлений на службу в Київський військовий госпіталь, був учасником російсько-турецької війни 1877–78, по закінченні якої перебував у різних військових частинах. 1883 захистив докторську дисертацію. З 1885 – у Києві.

До кінця життя працював лікарем, завідувачем клінічного відділення нашкірних і сифілітичних хвороб військового госпіталю. З березня 1887 – приват-доцент, з січня 1898 – екстраординарний професор, з грудня 1912 – ординарний професор кафедри нашкірних і сифілітичних хвороб Київського університету, у 1899–1916 – її завідувач. Один з організаторів (1906), професор і голова педагогічної ради, з 1909 – директор медичного відділення Вищих жіночих курсів і Київського жіночого медичного інституту, на який перетворили медичне відділення у 1916.

Працював також у лікарні Товариства лікувальних закладів для хронічно хворих дітей (1905), консультантом і лікарем Кирилівської лікарні (1905–08), викладав на Самаритських жіночих курсах (1906–11). Засновник і голова сифілідологічного і дерматологічного товариства при університеті (1900–16). Почесний член Паризького, Віденського та інших дерматосифілідологічних товариств. У 1900–10-х рр. – голова Спостережного комітету правління Товариства взаємного страхування від вогню майна у Києві, пізніше – член правління, голова, товариш голови, член комітету Київської каси Київського відділення Допоміжної медичної комісії. 1902–05 – гласний Київської міської думи. Наукові праці присвячено теоретичним і практичним проблемам дерматовенерології.

З 1911 у будинку містився комітет Київської каси Київського відділення Допоміжної медичної комісії, до складу якого входили відомі вчені і лікарі – С. Томашевський (голова до 1916), М. Оболонський, І. Скворцов та ін.

З серпня 1917 до лютого 1919 у квартирі № 1 на першому поверсі будинку функціонували редакція і контора щоденної «Робітничої газети» – органу ЦК Української соціал-демократичної робітничої партії. Видавалася з 30 березня 1917. Редакція містилася спочатку на вул. Пушкінській, 4 у друкарні В. Кульженка (будинок не зберігся), де було підготовлено № 1–6; у квітні 1917 – на вул. Прорізній, 5, квартира № 10 (будинок у дворі – не зберігся), де підготовлено № 7 – 26; у квітні– серпні – на вул. Прорізній, 28 (тепер № 22), де підготовлено № 27–111. З № 112 (18 серпня 1917) до № 452 (7 лютого 1919) редакція містилася у пров. Михайлівському. З переїздом Директорії Української народної республіки до Кам’янця-Подільського туди перемістилася і редакція газети, останнє число якої видруковано у листопаді 1919.

Редактором № 1–114 (березень–серпень 1917) був Винниченко Володимир Кирилович (1880–1951) – письменник, журналіст, політичний і державний діяч, заступник голови УЦР і член Малої Ради (з квітня 1917), голова Генерального секретаріату (червень 1917 – січень 1918), голова ЦК УСДРП (з квітня 1917), голова Директорії Української народної республіки (листопад 1918 – січень 1919).

З № 387 (10 жовтня 1918) до № 424 (31 грудня 1918) обов’язки редактора-видавця виконував Авдієнко Михайло Овер’янович (1892 – ?) – громадсько-політичний діяч, член УЦР і Малої ради, Всеукраїнської ради військових депутатів, гласний Київської міської думи, один з організаторів протигетьманського повстання і засновників УСДРП (незалежних) у 1919, Української комуністичної партії у 1920. В 1930-х рр. репресований.

Всі інші числа «Робітничої газети» редагував комітет. № 1–8 – орган ЦК УСДРП і Київського комітету партії, № 9–232 – ЦК УСДРП. Із захопленням Києва більшовиками видання газети як центрального органу партії припинилося. У лютому–березні 1918 Київський комітет УСДРП випустив 23 числа газети (№ 233–255) від свого імені. З поверненням УЦР видання відновилося як орган ЦК партії – з № 233 (26 березня 1918).

Співробітниками газети та авторами статей були відомі українські діячі – Д. Антонович, С. Веселовський, С. Вікул, В. Довженко, С. Драгоманов, Є. Касьяненко, Б. Мартос, С. Петлюра, М. Порш, М. Ткаченко та ін. У газеті публікувалися матеріали, пов’язані з діяльністю УСДРП, висвітлювалися всі важливі події тогочасного громадськополітичного життя України, Росії, зарубіжних країн, вісті з фронту, новини культури тощо. Коли влада змінювалася, містилися матеріали з критикою більшовицького режиму, гетьманського уряду, з боку яких газета зазнавала цензурних утисків.

Тепер будинок займають фірма «Енергоналадка» АЕК «Київенерго» і Київська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи.

Література:

ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 4819; ф. 100, оп. 1, спр. 2455; ф. 143, оп. 2, спр. 1704; ф. 163, оп. 41, спр. 4215; Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. – К., 1998; Коляденко В. Г., Головченко Д. Я. Сергей Петрович Томашевский (К 125-летию со дня рождения) // Врачебное дело. – 1980. – № 9; Политические партии России: Конец XIX – первая треть ХХ века: Энциклопедия. – М., 1996; Робітнича газета. – 1917 – 1919.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 690 – 691.