1999 р. Звід пам’яток Києва
Олександра Жиздринська, Олександр Овсієнко, Ольга Сторожук
Житловий будинок 1883, 1940-х pp., в якому містився Клуб трудящих осіб
(архіт., іст.).
Вул. Комінтерну, 12.
На червоній лінії забудови вулиці. Зведено як прибутковий будинок за проектом арх. П. Спарро. формування садиби належить до 2-ї пол. 19 ст., коли зроблено прибудову з боку подвір’я та надбудовано цегляний сарай другим поверхом (не зберігся). Перша з відомих власників садиби – солдатка Г. Сергєєва, пізніше ділянка перейшла до її сина – унтер-офіцера В. Сергєєва.
У 1890-х pp. тут влаштовано приватну водолікарню О. Успенського (пристосування приміщень – арх. О. Кобелєв). У 1912 р. садибу було придбано А. Сухотіною, яка володіла нею до перших пореволюційних років. У радянські часи будинок використовувався під клуб, бібліотеку, житло.
Чотириповерховий (первісно двоповерховий, у 1940-х pp. надбудовано двома поверхами), на цоколі, цегляний, у плані прямокутний, односекційний, у стриманих формах неоготики. Дах двосхилий, перекриття плоскі. Симетрію чолового фасаду порушено розвинутим об’ємом правого крила в’їзної частини. Горизонтальне членування підкреслено профільованими тягами й карнизом. Центр та обидва фланги акцентовані ризалітами невеликого виносу і вінцевими аттиками (у бічних частинах – з аркатурою). Найнасиченішою пластичним декором є вхідна частина. Дверний отвір фланковано гранчастими напівколонами, на які спираються лопатки. Центральну вісь будинку підкреслено вітражем стрілчастої форми та декоративною поличкою. Окремі деталі й елементи декору виконані в цеглі та пофарбовані. На бічних ризалітах на другому і третьому поверхах влаштовано балкони, на яких збереглися первісні ажурні ґрати. Віконні прорізи першого та четвертого поверхів прямокутні, другого і третього – зі стрілчастими завершеннями, прикрашені спареними підвіконними нішами. Ризаліти на другому та третьому поверхах відзначені двома стилізованими тригранними стовпчиками.
Тут з 1907 р. містився робітничий Клуб трудящих осіб, який мав бібліотеку, читальню, організовував лекції, концерти. У ньому відбувалися нелегальні сходки, збори, конспіративні зустрічі міської організації РСДРП. 14 жовтня 1910 р. клуб було закрито царською адміністрацією. 23 січня 1911 р. він почав знову працювати під новою назвою – Клуб працівників контор і торговельно-промислових установ Києва. Після повторного закриття 3 лютого 1911 р. продовжував діяти на вул. Прорізній, 17. Потім під назвою «Науково-художній клуб» – на вул. Володимирській, 63. Існував до 1912 р.
ЦДІАУ, ф. 274, оп. 16, спр. 2653; ф. 275, оп. 1, спр. 2249;
Нариси історії Київської обласної партійної організації. – К., 1967.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 475.