2003 р. Звід пам’яток Києва

Марина Виноградова, Василь Галайба

438.1. «Будинок для вдів» Дегтерьових М. П. і Є. І., 1892 (архіт., іст.).

Вул. Покровська, 1/1. Наріжний, одним крилом виходить на вул. Андріївську.

Збудований коштом купця, почесного громадянина міста, доброчинця М. Дегтерьова, який забезпечив його утримання 100-тисячним капіталом. Автор проекту – арх. В. Ніколаєв. Будинок призначався для безкоштовного проживання бідних вдів з дітьми.

Триповерховий на невисокому цоколі, цегляний, тинькований, у плані близький до Г-подібного. Дах двосхилий.

Внутрішнє планування будинку секційно-коридорне.

Оздоблений у стилі історизм, горизонтально розчленований міжповерховими гуртами, завершений фігурним фризом та розкріпованим карнизом.

Два нижні поверхи розкреслені стрічковим рустом. Головний фасад будинку розкріпований, виступні частини підкреслені, починаючи з другого поверху, пілястрами великого ордера, що надає архітектурі споруди характеру парадності й монументальності. Розкріповки завершені на даху прямокутними металевими парапетами з тумбочками, фігурним аттиком над зрізаним наріжжям. Віконні прорізи прямокутної форми, з підвіконними нішами, на першому поверсі – із замковими каменями, на другому – з візерунчастим орнаментом, на третьому – з фільонками. Вікна центральної частини – з напівциркульними перемичками з архівольтами, які спираються на невеликі пілястри, та замковими каменями. За проектом з боку вул. Покровської на другому й третьому поверхах було по два, у зрізаній частині – по одному балкону (верхній – на фігурних кронштейнах). Балкони, деякі елементи декору фасадів, первісне планування та оздоблення інтер’єрів втрачені.

Будинок – цінний зразок споруди кін. 19 ст. доброчинного призначення.

29 листопада 1892 будинок був освячений і прийняв перших мешканців.

Засновники будинку для вдів М. Дегтерьов та його дружина ставили за мету забезпечити безкоштовним житлом найбідніших київських громадян, зокрема багатодітних вдів, які не мали засобів до існування. У будинку були 42 різні за площею окремі кімнати. На кожному поверсі в кінці широкого й світлого коридора містилася простора кухня з великою грубою й плитою, з дванадцятьма відділеннями, що закривалися на ключ, і де кожна сім’я мала можливість окремо готувати обід. Багатодітним і зовсім бідним вдовам видавалися безкоштовні обіди із загальної кухні.

Термін проживання не обмежувався, але адміністрація мала право відмовити у наданні квартири тим, хто порушував правила співжиття. Деяким з них було заборонено заходити в будинок після 9 год. вечора. Доброчинний заклад діяв до встановлення радянської влади. Пізніше використовувався як житловий будинок з комунальними квартирами.

З 1970-х рр. тут містяться установи Державного, тепер – Національного банку України.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 7, спр. 1551; оп. 41, спр. 4017; Киевлянин. – 1892. – 29 нояб.; Ковалинский В. В. Меценаты Киева. – К., 1998.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 917.