Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Ірина Малакова, протоієрей Володимир Черпак

440.2. Дзвіниця, 1809–30 (архіт.).

Перед північним фасадом церкви, у складі огорожі садиби. Верхній ярус дзвіниці первісно був дерев’яним, 1811 згорів, 1830 відбудований у цеглі в наявних нині формах (тоді завершувався банею, на маківці якої було встановлено невисокий шпиль з хрестом). У кін. 19 ст. півсферичну баню замінено на чотиригранну з високим шпилем і хрестом. 1970 здійснено реставрацію за проектом арх. Р. Бикової.

Двоярусна, цегляна, тинькована, у плані квадратна. Верхній ярус – нижчий і вужчий – завершено чотиригранною приземкуватою банею з бляшаним покриттям, глухим ліхтарем, двоярусним шпилем, яблуком і хрестом.

Вирішена у стилі класицизм в ордерній системі. Нижній ярус складається з двох склепінчастих поверхів і невисокого горища, які з’єднуються крутими сходами у товщі південно-західного і західного муру. Середні приміщення поверхів перекрито хрещатим склепінням, бічні камери – коробовим.

Внутрішню структуру позначено на фасадах двома горизонтальними рядами прорізів і бленд. Центри фасадів акцентовано трикутними фронтонами, в тимпанах яких – круглі горищні віконця, наріжжя – розкріпованими пілястрами спрощеного тосканського ордера. Фасади триосьові з напівкруглими вікнами другого ярусу над центральними входами, окрім східного, чотиривіконного, розчленованого навпіл пілястрою, обабіч якої – окремі входи.

Вікна і бленди – з лучковими перемичками, на другому поверсі оформлені рамковими лиштвами з замковими каменями, на першому підкреслені профільованими прямими сандриками. Такі ж сандрики мають площинні портали лучкових за формою входів.

Верхній ярус з чотирьох боків прорізано великими, перекритими циркульними арками дзвоновими отворами, фланкованими здвоєними пілястрами на п’єдесталах. Отвори обрамлено профілем з замковим каменем, унизу огороджено фігурними гратами.

Дзвіниця – пам’ятка 19 ст., що продовжує давню національну традицію зведення окремих споруд для церковних дзвонів.

Тепер єдиний комплекс Подільської Свято-Покровської церкви, в якій містяться дзвіниця храму та проскурня.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 927.