2003 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький, Елла Піскова
459.15. Житловий будинок 1898–99, в якому проживали Кривошеєв О. С., Рузський Д. П. (архіт., іст.).
Вул. Пушкінська, 11. У ряді щільної фронтальної забудови вулиці.
Зведено на замовлення купця 1-ї гільдії Х. Файбишенка, імовірно, за проектом арх. О. Кривошеєва. У 1899 садибу з незавершеною спорудою придбав дворянин С.-К. Модзалевський, музикант-аматор, член Київського літературно-артистичного товариства, бухгалтер Товариства київської каналізації. Новий власник здійснив опорядження будівлі й замовив О. Кривошеєву проект дворового флігеля (не був здійснений). До 1898 ділянка, що містилася праворуч, складала спільну садибу з № 11. У кін. 19 – на поч. 20 ст. на ній було зведено двосекційну будівлю, що має тепер № 11-а.
Чотириповерховий на цокольному напівповерсі, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, односекційний, з широким ризалітом у центрі дворового фасаду. На правому фланзі – проїзд на подвір’я. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям.
Ліплений декор фасаду вирішено в стилі історизм у дусі маньєризму (ренесансно-барокової архітектури).
Головний фасад рустований, симетричний за композицією. Центральну вісь виділено портиком з двох тричвертєвих коринфських колон на рівні третього–четвертого поверхів, увінчаним трикутним фронтоном, у тимпані якого оригінальний картуш з маскароном.
Позаду фронтону на основній фасадній площині влаштовано бароковий криволінійний фронтон з наскрізним прорізом у формі «бичаче око». Колони спираються на навісні постаменти, під якими кронштейни, прикрашені ліпленими лев’ячими маскаронами. Нижче напівциркульна арка вхідного порталу.
Над аркою картуш з дворянським гербом (рисунок зберігся частково). Фланги акцентовано прямими аттиками.
Вікна прямокутні й аркові. В опорядженні вікон та заповненні площини стіни широко застосовано типові ліплені декоративні елементи: гірлянди, орнамент, маскарони тощо. Тильний фасад декоровано скромно, за допомогою цегляного мурування. За первісним плануванням у цокольному напівповерсі передбачалися квартира й два магазини, на першому–четвертому поверхах – по дві симетрично розташовані шестикімнатні квартири. В інтер’єрі збереглися гранітні сходи з металевим огородженням.
Пам’ятка є виразним, добре збереженим зразком пишного декоративного оздоблення фасаду прибуткової будівлі кін. 19 ст.
1902–05 в будинку проживав Кривошеєв Олександр Степанович (1859–1916) – архітектор, міський архітектор Києва (1887–1913). У ці роки за його проектами споруджено Печерське міське училище на сучасній вул. А. Іванова, 11; житловий будинок на вул. Великій Житомирській, 11 тощо. З 1906 мешкав на вул. Рейтарській, 31.
1904–07 в будинку мешкав Рузський Дмитро Павлович (1869–?) – вчений у галузі прикладної математики і гідравліки, перший декан інженерного відділення КПІ (1904–06). Викладав в інституті з 1898, читав лекції з прикладної математики, з курсу деталей машин і гідравліки, на механічному відділенні керував проектуванням гідравлічних двигунів і спеціальних насосних станцій. У 1911 подав у відставку на знак протесту проти урядової політики ліквідації автономії вищої школи. У 1910-х рр. член Київського санітарнотехнічного товариства, комісії Міської думи по спорудженню каналізації, викладач політехнічних курсів Товариства поширення технічної освіти, товариш голови Київської громадської бібліотеки. Учень основоположника гідро- і аеромеханіки, акад. М. Жуковського, автор курсу лекцій «Гідравліка», що неодноразово перевидавався.
У 1900-х рр. жив на вул. Микільсько-Ботанічній, 13; у 1910-х рр. – в одному з житлових будинків КПІ, на вул. Пушкінській, 3 (будинки не збереглися) і за іншими адресами.
Тепер у цокольному напівповерсі магазини.
Література:
ДАК, ф. 18, оп. 2, спр. 228; ф. 143, оп. 2, спр. 1552; ф. 163, оп. 41, спр. 5939; Весь Киев: Адресная и справочная книга на… (1900–1911) год. – К., 1900–1911; Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII – початку ХХ століть. – К., 1999; Хто є хто: Професори Національного технічного університету України «КПІ». – К., 1998.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1003 – 1004.