Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Ігор Гирич, Ольга Друг, Тетяна Трегубова

463.16. Садиба 2-ї пол. 19 ст., в якій проживав Лисенко М. В. (архіт., іст.).

Вул. Рейтарська, 19-а, 19-б.

Складається з двох будинків, розташованих поряд на червоній лінії забудови вулиці.

Історія садиби відома з 1830-х рр., коли її власником за двома купчими – 1829 та 1830 – став титулярний радник П. Чернявський. На ділянці стояли два дерев’яні житлові будинки та сарай.

Після смерті власника ділянку успадкували його сини Ф. та Ю. Чернявські, які продали її 1868 титулярному раднику В. Келюсу та його дружині Н. Келюс. Нові власники спорудили одноповерховий з цокольним напівповерхом особняк (№ 19-б). Навесні 1894 садиба перейшла у власність дворянки Ф. Кондрацької, яка володіла нею до 1912. У 1897 ліворуч від особняка за проектом і під наглядом арх. А.-Ф. Краусса звели двоповерховий з напівпідвалом будинок (№ 19-а). З 1912 ділянка належала поручику 166-го піхотного Рівненського полку Я. Сіткіну, з 1915 – Р. Ергардту (№ 19-а) та адвокату, політичному діячеві Д. Григоровичу-Барському (№ 19-б). Після встановлення радянської влади садибу націоналізовано.

Житловий будинок, 1897 (№ 19-а).

Двоповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє планування анфіладно-коридорне. Має дві сходові клітки (на лівому фланзі фасадної частини та у торці дворового крила) і проїзд на подвір’я, розташований праворуч.

Оздоблений у стилі історизм з рисами неоренесансу. Декор цегляний і ліплений. Головний п’ятивіконний фасад симетричний за композицією, з підкресленими флангами, виділеними на першому поверсі рустованими лопатками, на другому – канелюрованими пілястрами доричного ордера. Аркові бічні вікна другого поверху декоровано розміщеним в антревольтах рослинним орнаментом. Інші вікна прямокутні, з замковими каменями, оздоблені меандровим фризом (другий поверх) і підвіконними вставками з розетками в оточенні рослинних арабесок. Головний вхід і проїзд мають прямокутні абриси. Над проїздом влаштовано антресольний поверх. У центрі фасаду був балкон з ажурними гратами (не зберігся). Первісні заповнення входу й проїзду та оформлення інтер’єра втрачено.

Будинок – зразок невеликої житлової споруди, зведеної в стилі історизм.

Особняк, 2-а пол. 19 ст. (№ 19-б).

Одноповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє планування анфіладно-коридорне.

Майже квадратна форма плану основного об’єму споруди, п’ятивіконний головний фасад з чітко виділеним цокольним напівповерхом, прибудована праворуч понижена група вхідних приміщень є характерними ознаками домобудування доби класицизму. Застосований на фасаді скромний архітектурний декор, ідентичний оздобленню сусіднього будинку № 19-а, притаманний періоду історизму кін. 19 ст. Верхню частину фасаду перебудовано (втрачено первісний карниз, капітелі пілястрів тощо). Вікна з лучковими перемичками на першому поверсі декоровано нагорі смугами меандра, внизу – підвіконними вставками з ліпленими розетками в оточенні рослинних арабесок. Три середні вікна фланковано канелюрованими пілястрами. Такими самими, але трохи нижчими пілястрами оздоблено розташований праворуч прямокутний отвір входу.

Будинок – зразок раннього етапу капітальної забудови ділянки центральної частини міста 2-ї пол. 19 ст.

1888–94 у будинку № 19-б проживав Лисенко Микола Віталійович (1842–1912) – композитор, засновник національної музичної школи, диригент, театральний і громадський діяч. Це був найбільш плідний творчий період у житті композитора. Тут він написав оперу «Наталка Полтавка» (1889), музичну драму «Тарас Бульба» (1890), дитячі опери «Коза-дереза» (1888), «Пан Коцький» (1891), «Зима і Весна» (1892).

Створив ряд теоретичних робіт з історії української народної музики: «Дума про Хмельницького і Барабаша» (1888), «Про торбан і музику пісень Відорта» (1892), «Народні музичні інструменти на Україні» (1894), які відіграли важливу роль у розвитку української музичної фольклористики.

У квартирі бувало багато відомих композиторів, письменників, культурних і громадських діячів. Тут також збиралося на свої засідання літературне об’єднання «Плеяда», до якого входили Леся Українка, М. Косач, Грицько Григоренко (О. Судовщикова-Косач), Н. Гамбарашвілі, М. Славінський та ін. У цьому будинку 1891 відбулася зустріч М. Лисенка з російським композитором П. Чайковським, який ознайомився з оперою М. Лисенка «Тарас Бульба», 1893 – знайомство з хоровим диригентом і композитором О. Кошицем. Тут влаштовувалися театральні вистави.

За участю Лесі Українки було поставлено дитячу оперу «Коза-дереза».

Квартира композитора містилася на верхньому повному поверсі, складалася з передпокою, житлових кімнат і великої вітальні, розділеної аркою на дві половини. В кутку вітальні стояло фортепіано.

1955 на фасаді будинку № 19-б ліворуч від входу встановлено білу мармурову меморіальну дошку М. Лисенку.

Тепер у будинку № 19-а містяться установи, № 19-б займає Київська митниця.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 7, спр. 93; оп. 41, спр. 5471; оп. 46, спр. 117; ЦДІАКУ, ф. 486, оп. 5, спр. 513; Дяченко В. Микола Віталійович Лисенко. – К., 1968; Киевская мысль. – 1916. – 27 марта; Лисенко О. Спогади про батька. – К., 1991; М. В. Лисенко у спогадах сучасників. – К., 1968; Список дворян Киевской губернии. – К., 1905; Хінкулов Л. Ф. Літературні зустрічі. – К., 1980.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1048 – 1049.