Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Марія Кадомська, Тетяна Трегубова

463.5. Житловий будинок, 1897–98 (архіт.).

Вул. Рейтарська, 24/27. На розі з вул. О. Гончара, на двох ділянках, розпланованих на поч. 19 ст.

У 1854 наріжна ділянка з дерев’яною забудовою належала міщанину Шишкову.

Після 1872 наступна власниця О. Когут звела новий дерев’яний на цегляному напівповерсі наріжний будинок. У кін. 1870-х рр. будинок перейшов до спадкоємців колезького радника В. Данієля, згодом – до вдови полковника С. фон Ексе. Остання 1881 продала домоволодіння «вченому управителю» І. Яскевичу та його дружині О. Яскевич. Сусідня садиба на вул. Рейтарській з 1850 належала родині «мічмана флоту» Марковича. На плані 1854, складеному міським землеміром Л. Шмигельським, тут позначено дерев’яний на цегляному напівповерсі будинок, дерев’яні флігель, комору, сарай і стайню, а також колодязь (один з трьох, що були у кварталі). З 1869 домовласницею стала дружина надвірного радника С. Рудановська, яка за проектом арх. П. Спарро здійснила прибудову цегляної крамниці з дерев’яним житлом нагорі.

В кін. 1880-х рр. ділянка належала штабс-ротмістрові Ф. Рожицькому, який продав її у 1891 О. Яскевич. Таким чином утворилося єдине домоволодіння, яке з боку вул. Рейтарської межувало з садибою лікарні приказу громадської опіки – Старокиївського відділення Кирилівського закладу (1913–15 тут споруджено будинок Товариства швидкої медичної допомоги).

21 березня 1897 О. Яскевич звернулась у будівельне відділення Київської міської управи з проханням дати дозвіл на будівництво триповерхового з підвалом житлового будинку згідно з доданими планами, проектом фасадів і розрізами, розробленими її сином, інж. М. Яскевичем, зазначивши при цьому, що наявні споруди буде знесено.2 квітня 1897 проект М. Яскевича затверджено за певних умов (влаштування брандмауерів через кожні 12 сажнів, сходів з вогнетривких матеріалів, бляшаної покрівлі, здійснення робіт під наглядом автора проекту тощо). До кін. 1980-х рр. будинок був житловим. 1992 переданий районній лікарні, після чого всередині капітально реконструйований: секційне планування замінено на коридорне двобічне.

Триповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний зі зрізаним наріжжям та двома дворовими ризалітами на крилі вздовж вул. Рейтарської. Перекриття пласкі.

Дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє планування коридорного типу.

Фасади вирішено у цегляному стилі, декор цегляний і орнаментальний ліплений. За композицією асиметричний, з боку вул. Рейтарської два аркові входи на флангах виділено рустуванням і зубчастими архівольтами, що спираються на імпости. В кінці крила на вул. О. Гончара прямокутний отвір проїзду на подвір’я. Входи та проїзд виділено неглибокими розкріповками та цегляними парапетами на шпилястих стовпчиках. Парапети над основними площинами фасадів гратчасті. Фасади виразно поділяються на два яруси: нижній і третій поверхи розчленовано високими міжвіконними лопатками, які на рівні першого поверху спираються на фігурні підп’ятники. Будинок по периметру обігає розвинений карниз на високих цегляних модульйонах.

Своєрідним модулем побудови чолових фасадів є одно-, двовіконні прясла з вікнами, окреслені нагорі зубчастим гуртом, по боках – лопатками. Лопатки декоровано ліпленими вставками геометричного орнаменту й накладними віньєтками вишуканого рисунка. Вікна зі слабо визначеними лучковими перемичками на третьому поверсі прикрашено підвіконними фартушками з хрещатими нішками, на другому – надвіконною смужкою з іоніків і ліпленою вставкою з жіночою голівкою в оточенні рослинних пагонів, у підвіконні – ліпленою вставкою ромбоподібного орнаменту. Слабо виділеною домінантною частиною фасаду з боку вул. Рейтарської є наближена до наріжжя розкріповка входу, що складається з трьох прясел зі здвоєними вікнами. Розкріповку завершує парапет з центральним трикутним фронтоном, заповненим рельєфним картушем.

До ліпленого геометричного орнаменту (пояски на лопатках, підвіконня) пасує рисунок балконних і парапетних грат, який складається з перехрестя навкісних прутів, доповненого округлими центральними й наріжними елементами.

Архітектура будинку в цілому визначається гарними пропорціями й вишуканістю ощадно застосованого декору.

Це один з перших творів арх. М. Яскевича, випускника Санкт-Петербурзького інституту цивільних інженерів, який плідно працював у Києві й на поч. 20 ст. проживав у цьому будинку.

Одночасно з будинком своєї матері М. Яскевич споруджував будівлю у власній садибі на сучасній вул. Ярославів Вал, 28.

Тепер використовується клінічною лікарнею № 16.

Література:

ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 2723; ф. 163, оп. 41, спр. 31, 1744, 5416; оп. 46, спр. 117; ДАКО, ф. 226, оп. 1, спр. 791; ф. 1542, оп. 1, спр. 567.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1040 – 1041.