Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Марія Кадомська, Тетяна Трегубова

463.3. Житловий будинок, 1870-і рр. (архіт.).

Вул. Рейтарська, 9. У ряді щільної забудови вулиці.

Ділянка визначилась у 1830-і рр. після поділу великої садиби, що обіймала двори сучасних будинків № 9–15. У серед. 19 ст. належала капітану Гур’єву, з 1862 – паламареві Свято-Георгіївської церкви Я. Кияку. В 1860-і рр. на ділянці розташовувалися одноповерховий дерев’яний будинок з боку вулиці та двоповерховий цегляний флігель вздовж північної (правої) межі подвір’я – перша цегляна споруда в кварталі (збереглася у складі північно-західного дворового крила).

1873 домовласник отримав дозвіл від Міської управи на прибудову до наявного флігеля цегляного двоповерхового будинку. Проект новобудови з центральним балконом та шатровою даховою вежкою на вуличному фасаді (втрачена) розробив арх. О. Шіле, котрий і керував роботами. За «Статистичними відомостями» 1884, домоволодіння Я. Кияка складали подвір’я і сад пл. 400 кв. сажнів, двоповерхові цегляні будинок і флігель, а також дерев’яні під бляхою сараї і стайні. У будинку та флігелі було по чотири квартири (дво-, чотири- і п’ятикімнатні).

В 1890-х рр. на подвір’ї звели нові служби, цегляний сарай за проектом арх. А.-Ф. Краусса (не зберігся). До 1916 садиба належала родині Кияків, квартири й приміщення здавали в оренду, зокрема будівельній конторі відомого київського будівельника Й. Зекцера (містилася тут 1912). У радянський час будинки було націоналізовано. За проектом 1939, розробленим у проектно-кошторисному бюро РЖУ Молотовського р-ну (автор – Тандарін), чоловий будинок надбудовано третім поверхом.

Триповерховий, частково з підвалами, цегляний, пофарбований, у плані П-подібний. Має центральний проїзд на подвір’я та дві асиметрично розташовані сходові клітки (у лівій фасадній частині й у місці прилягання правого дворового крила). Перекриття пласкі, дерев’яні, над проїздом коробові цегляні склепіння з розпалубками. Дах вальмовий по дерев’яних кроквах, з бляшаним покриттям.

Симетричний за композицією головний дев’ятивіконний фасад оздоблено у стилі історизм з рисами неоренесансу. Його площину розкреслено міжповерховими гуртами й міжвіконними рустованими лопатками. Центр виділено аркою проїзду й арковим вікном другого поверху (первісно слугувало виходом на балкон), фланкованим двома тричвертєвими колонами тосканського ордера. Інші вікна, а також розташовані обабіч проїзду вхідні отвори (лівий веде до двомаршової сходової клітки, правий – в окреме приміщення) прямокутної форми, з замковими каменями в межах первісної двоповерхової частини будівлі. Декор цегляний.

Підвіконня другого поверху оздоблено муруванням у вигляді частих вертикальних прорізів. Балкони з металевими гратами влаштовано всупереч первісному проекту.

Будинок являє цінність як витвір відомого київського архітектора 2-ї пол. 19 ст. О. Шіле.

Тепер більшу частину приміщень займають офіси та установи, на першому поверсі туристичне агентство «Інтерклуб».

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 345, 507; оп. 46, спр. 117; ф. Р-330, оп. 1, спр. 1832; ДАКО, ф. 804, оп. 1, спр. 271.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1038 – 1039.