2011 р. Звід пам’яток Києва

Ніна Смирнова

563.13. Житловий будинок 1963, в якому проживали відомі діячі культури і спорту (іст.).

Бульв. Т. Шевченка, 2. На розі з вул. Хрещатик, на червоних лініях забудови. Восьмиповерховий, цегляний, облицьований білою керамічною плиткою.

У будинку проживали відомі діячі культури.

1963 – 68 у квартирі № 34 – Ануров Олександр Герасимович (1914 – 95) – драматичний актор, народний артист УРСР (з 1976).

В роки проживання у цьому будинку працював у Київському державному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки (1953 – 95). У ці роки зіграв ролі: Кліщ («На дні» М. Горького), Жученко («Київський зошит» В. Собка; обидві – 1963), Бульший («Хто за? Хто проти?» П. Загребельного), герцог Альба («Дон Карлос» Ф. Шіллера; всі – 1965); Половцев («Піднята цілина» М. Шолохова, 1966); Коваленко («Далекі вікна» В. Собка, 1967).

1963 – 68 у квартирі № 71 – Кікоть Андрій Іванович (1929 – 75) – співак (бас), народний артист УРСР (з 1967).

В роки проживання у цьому будинку – соліст Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка (1959 – 75). Співав партії: Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Тарас Бульба («Тарас Бульба» М. Лисенка), Кривоніс («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Борис, Іван Хованський («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського) та ін.

Проживав також на вулицях Артема, 48, квартира № 3 і Хрещатик, 15, квартира № 114.

1963 – 92 у квартирі № 38 – Куманченко Поліна Володимирівна (1910 – 92) – драматична актриса, народна артистка СРСР (з 1960).

1961 – 82 – артистка Київського державного академічного українського драматичного театру ім. І. Франка. Актриса унікальної переконливості, блискучий майстер неповторних характерів. Створила на сцені театру багато яскравих образів. Серед них: Тереза («День народження Терези» Г. Мдівані), Клеопатра Гаврилівна, Галина Романівна («Чому посміхалися зорі», «Пам’ять серця» О. Корнійчука), Маріне («Маріне» М. Бараташвілі), Сільвета («Романтики» Е. Ростана), Лимерівна («Лимерівна» Панаса Мирного) та ін.

Знімалася в кіно. В період проживання в цьому будинку зіграла роль Захарівни у фільмі «Старт» (1987, «Укртелефільм»).

Відзначена Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1971) за участь у спектаклі «Пам’ять серця» О. Корнійчука.

У квартирі П. Куманченко бували М. Амосов, А. Гашинський, О. Корнійчук та інші відомі діячі науки і культури.

1963 – 93 у квартирі № 10 – Мішаков Олександр Семенович (1912 – 93) – заслужений майстер спорту СРСР (з 1954), заслужений тренер СРСР із спортивної гімнастики (з 1956), один із засновників в країні гри в гандбол – майстер спорту з гандболу (1949); випускник Українського інституту фізичної культури у Харкові (1935), старший викладач кафедри гімнастики Інституту фізичної культури в Києві (1944 – 54).

Під час проживання в цьому будинку – тренер збірної СРСР зі спортивної гімнастики по Україні (1954 – 72).

Чотири рази був старшим тренером команди СРСР на Олімпійських іграх (1956, 1960, 1964, 1968). Учні О. Мішакова, серед яких Н. Бочарова, Л. Латиніна, Б. Шахлін, завоювали 247 медалей Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, Європи, СРСР, зокрема 18 золотих олімпійських медалей. Видатний тренер виховав понад 90 майстрів спорту зі спортивної гімнастики. Його учні В. Смирнов та М. Ярохін стали заслуженими тренерами СРСР.

1972 – 92 – вчитель гімнастики Республіканського вищого училища фізичної культури.

1963 – 71 у квартирі № 38 – Покотило Михайло Федорович (1906 – 71) – актор і режисер, народний артист УРСР (з 1953). Чоловік П. Куманченко.

З 1961 працював у Київському державному академічному українському драматичному театрі ім. І. Франка, на сцені якого створив яскраві образи сучасного і класичного репертуару.

Серед них: Буц, Лисецький («Фортуна», «Марина» М. Зарудного), Пастор («Повноважний повпред» І. Шведова), Черчіль («Зупинитися» І. Рачади), Карлос («День народження Терези» Г. Мдівані), Таран («Фараони» О. Коломійця), дід Остап («В степах України» О. Корнійчука) та ін. Знімався в кіно. Роботу в театрі й кіно поєднував з педагогічною діяльністю. 1961 – 64 – керівник курсу майстерності актора у драматичній студії театру ім. І. Франка.

1963 – 66 у квартирі № 60 на третьому поверсі – Симеонов Костянтин Арсенович (1910 – 87) – оперно-симфонічний диригент, педагог, народний артист СРСР (з 1962).

Під час проживання в цьому будинку – головний диригент Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка (з 1957). За цей час здійснив ряд постановок. Серед них: «Хованщина» М. Мусоргського (1963), «Тарас Шевченко» Г. Майбороди (1964, перше виконання), «Богдан Хмельницький» К. Данькевича (1965), «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича (1965, 1974, Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка, 1976) та ін. Диригував оперними виставами Великого театру (Москва), на сцені театру «Ла Скала» (Мілан, 1964). Гастролював у республіках СРСР, за кордоном (Чехословаччина, Югославія та ін.). Перший виконавець окремих симфонічних творів Б. Лятошинського, Г. Майбороди, Г. Таранова, А. Штогаренка та ін. 1966 переїхав у Ленінград, головний диригент Ленінградського театру опери та балету ім. С. Кірова (1966 – 75).

Жив у Києві також на вулицях Ярославів Вал, 11, квартира № 11 та Пушкінській, 18, квартира № 39.

1963 – 86 у квартирі № 25 – Таршин Олексій Михайлович (справж. – Бєлоусов; 1906 – 86) – драматичний актор, народний артист УРСР (з 1951).

1944 – 53 та 1962 – 1983 – актор Київського академічного російського драматичного театру ім. Лесі Українки.

Зіграв понад 50 ролей у виставах сучасного та класичного репертуару. Серед них: Тузенбах («Три сестри» А. Чехова), Каренін («Живий труп» Л. Толстого), Миловидов («На людному місці» О. Островського), Олексій («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Альмавіва («Одруження Фігаро» П. Бомарше), Турков («І земля стрибала мені назустріч» П. Загребельного), Бенкендорф («Останні дні» М. Булгакова), Щербаков («Генерал Ватутін» Л. Дмитерка), аптекар («Інтерв’ю в БуеносАйресі» Г. Боровика) та ін. Знімався у кіно на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, у т. ч. у фільмах «Гадюка» (1965, епізодична роль), «Помилка Оноре де Бальзака» (1968, Конецпольський) та ін.

1963 – 68 у квартирі № 20 – Тимохін Володимир Ілліч (1929 – 99) – співак (тенор), народний артист УРСР (з 1965).

В роки проживання в цьому будинку – соліст Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка (1956 – 80).

Партії: Андрій («Тарас Бульба» М. Лисенка), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Альфред («Травіата» Дж. Верді) та ін.

1963 – 80 у квартирі № 62 на п’ятому поверсі – Третяк Василь Якович (1926 – 89) – оперний співак (драматичний тенор), заслужений артист Молдавської РСР (з 1962), народний артист СРСР (з 1980); соліст Молдавського театру опери та балету (1958 – 62).

Мав сильний драматичний тенор, рівний на всьому діапазоні, неповторну акторську індивідуальність. 1962 – 83 працював у Київському державному академічному театрі опери та балету ім. Т. Шевченка, де створив галерею яскравих образів: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Андрій («Хованщина» М. Мусоргського), Богун («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Отелло («Отелло» Дж. Верді), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Каварадоссі («Тоска» Дж. Пуччіні), Герман, Андрій («Пікова дама», «Мазепа» П. Чайковського) та ін.

Гастролював з концертами у багатьох містах СРСР, за кордоном (Румунія, Польща, Чехословаччина, Німеччина та ін.). Роботу в театрі поєднував з педагогічною діяльністю у Київській консерваторії (з 1976).

У квартирі митця часто збиралися відомі співаки, композитори, диригенти, музикознавці – Л. Венедиктов, А. Кікоть, К. Радченко, О. Рябов, К. Симеонов, В. Тимохін, Г. Туфтіна та ін.

Останні роки життя співак жив на вул. Суворова, 11, квартира № 261.

1963 – 89 у квартирі № 49 – Фокін Микола Сергійович (1912 – 90) – оперний та концертний співак (тенор), народний артист УРСР (з 1960).

Мав ніжний красивий голос. 1952 – 72 – соліст Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка. Партії: Петро, Дяк («Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч» М. Лисенка), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Юродивий («Борис Годунов» М. Мусоргського), Герцог, Альфред («Ріголетто», «Травіата» Дж. Верді), Фауст, Ромео («Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Гуно) та ін.

Багато працював над концертним репертуаром, з великим успіхом гастролював по містах УРСР та СРСР, виконував арії з опер, романси М. Лисенка, Я. Степового та ін.

1976 – 80 – викладач Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

У 1990 жив на вул. Ольгинській, 2-а, квартира № 7.

2004 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом О. Мішакова (ск. М. Білик).

Література:

Архів ЖЕКа № 102 Старокиївського району; Особистий архів дочки О. С. Мішакова – Л. О. Мішакової; ЦДАМЛМУ, ф. 567, оп. 2, спр. 966; ф. 570, оп. 2, спр. 194; ф. 573, оп. 1, спр. 830; ф. 1132, оп. 1, спр. 625; Животенко А. Заслужений успіх // Мистецтво. – 1969. – № 5; Капельгородська Н., Глущенко Є., Синько О. Український біографічний довідник. – К., 2001; Лисенко І. М. Словник співаків України. – К., 1997; Мартич Ю. М. Поліна Володимирівна Куманченко. – К., 1964; Мистецтво України: Біогр. довідник. – К., 1997; Музыкальная энциклопедия. – М., 1978. – Т. 4; Третяк-Басмановська Л. Крок у вічність з недоспіваною піснею. – К., 1997.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1977 – 1978.