Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Стадіон «Зеніт» (№ 28 / Рибалка, 4)

Лариса Довга, Микола Кіпоренко

Стадіон «Зеніт» (№ 28 / Рибалка, 4)

Пам’ятний знак загиблим футболістам київського спортивного клубу «Динамо»

508. Стадіон «Зеніт» (тепер «Старт») 1939, на якому відбувся т. зв. матч смерті (іст.).

Вул. Шолуденка, 28/4 (первісна адреса – вул. Керосинна, 24). На перетині з вул. Маршала Рибалка. Споруджений на колишньому пустирі як спортивний центр (з трибунами на 3 тис. глядачів) для робітників Шулявки.

9 серпня 1942 на цьому стадіоні відбувся футбольний матч-реванш між командами «Старт» київського хлібозаводу № 4 (розташовувався на вул. Дегтерьовській, 19) і зенітної частини вермахту «Flakelf». Команда «Старт» складалася з київських футболістів команди НКВС «Динамо», які працювали на хлібозаводі. Утворивши футбольну команду під назвою «Старт», вони здобули дев’ять перемог у матчах зі збірними окупантів, забивши 56 м’ячів, пропустивши одинадцять. Попередня гра на цьому стадіоні з командою «Flakelf» 6 серпня 1942 також була переможною для киян, як і матч-реванш, після чого німці заборонили їм грати.

Невдовзі футболістів «Динамо» ув’язнили у Сирецький концтабір як випадкових заручників за дії підпільників, в якому 24 лютого 1943 О. Клименко, І. Кузьменко, М. Трусевич були розстріляні у числі заручників, відібраних на страту за спалення комуністичним підпіллям механічного заводу «Спорт»; М. Коротких загинув у гестапо. Надалі радянська пропаганда використала цю трагедію для створення відомої легенди про т. зв. матч смерті (за нею, зокрема, спортсмени грали з командою німецьких повітряних сил «Люфтваффе» й були розстріляні відразу у Бабиному Яру).

1981 на пілоні входу до стадіону встановлено бронзову меморіальну дошку з анотаційним написом, на території стадіону – пам’ятний знак загиблим футболістам київського спортивного клубу «Динамо».

Література:

Борщаговский А. Тревожные облака: Повесть. – М., 1958; Гончаренко М. Матч-легенда // Старт. – 1966. – № 7; Гороховский О. Участники «матча смерти» на стадионе «Старт» совершили покушение на коменданта Сырецкого концлагеря // Факты и комментарии. – 1999. – 7 мая; Кузьмин Г. «Правда о "матче смерти" ("Динамо", которое вы не знали)» // Киевские новости. – 1992. – № 41 – 43; Миф о «матче смерти»: Летопись Акселя Вартаняна // Спорт-экспресс. – 2007. – 16 февр.; Сєверов П., Халенський Н. Останній поєдинок. – К., 1958; Їх же. Последний поединок. – М., 1959.

Пам’ятний знак загиблим футболістам київського спортивного клубу «Динамо», 1981 (мист.).

На території стадіону за головним входом. Автори – ск. А. Харечко, арх. А. Ігнащенко.

Розміри: вис. скульптури – 4,0 м; п’єдесталу – 6,0 м, діам. – 0,90 м.

Бронзова скульптурна група стоїть на круглому сталевому п’єдесталі-колоні.

Втілює символічний образ атлета з м’ячем, який перемагає хижого орла (алегорія повітряних сил Німеччини).

Динамічна постать атлета подана у складному спіралеподібному русі. Він вже подолав орла і рухом уперед немов виривається з його кігтів. М’язи атлета вкрай напружені, обличчя випромінює відвагу. Тіло виліплено енергійно, великими пружними об’ємами. Вдало визначено міру деталізації обличчя і постаті, завдяки чому досягнуто враження монументальності. Експресивно й пластично досконало вирішено образ орла-стерв’ятника, який хоч і переможений, проте ще міцно вп’явся пазурами в ногу атлета і повернув свого дзьоба до м’яча, що його спортсмен вибиває з хижих обіймів. Те, що скульптор показує ворога сильним і агресивним, ще більше підкреслило мужність атлета, який вступив з ним у двобій

Література:

Малаков Д. В. Київ. 1941 – 1943: Фотоальбом. – К., 2000; Скоцень О. Львівський «батяр» у київському «Динамо». – К., 1992; Фогель З. Києву – навічно // Вітчизна. – 1982. – № 3.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1547.