2011 р. Звід пам’яток Києва

Ольга Друг, Тетяна Жаворонкова

571.15. Садиба Мавриних, 1911 – 14 (архіт.).

Вул. Шовковична, 16-а, 16-б. Складається з розташованих на одній поздовжній осі головного будинку на червоній лінії забудови вулиці (№ 16-а) та флігеля в другому ряді забудови ділянки (№ 16-б), відстань між якими – бл. 19 м. Ділянка прямокутна (28 × 74,6 м), видовжена вглиб кварталу.

З 1911 належала родині Мавриних. Рід Мавриних походив із Німеччини, з’явився в Росії ще у 18 ст. Власницею земельної ділянки офіційно вважалася В. Маврина. В цей час вона очолювала київську Маріїнську громаду сестержалібниць Російського товариства Червоного Хреста (містилася на сучасній вул. Саксаганського, 75). Її чоловік О. Маврин з 1902 виконував обов’язки окружного генерал-квартирмейстера штабу Київського військового округу, 1903 – 08 – начальник штабу, з 1908 – генерал від інфантерії, під час 1-ї світової війни – начальник постачання армій Південно-Західного фронту. На їх замовлення за проектом арх. В. Рикова споруджено два шестиповерхових будинка.

Квартири було електрифіковано, газифіковано й оснащено водомірами.

Для безперебійного забезпечення верхніх поверхів воду подавали у накопичувальні баки на дахах будинків за допомогою електронасосів. У кожну квартиру було проведено міський телефон і телефон до швейцара. При обох будинках влаштовано сміттєспалювальні печі. Кожен будинок обслуговувало три ліфта: комбінований, для квартирантів, для слуг і вантажу. Ліфти замовлено фірмі «Грахам і брати» у Стокгольмі.

На кожному поверсі містилися дві квартири з усіма вигодами з чотирьох, п’яти і шести кімнат. У квартирах головного будинку додатково було ще по три кімнати для слуг, у квартирах флігеля – по дві кімнати. Кожна квартира мала два санвузли з ваннами (для квартирантів і для слуг окремо). На першому поверсі чотирикімнатну квартиру здавали за 1200 крб. на рік. На другому поверсі були шести- і семикімнатні квартири. Третій поверх головного будинку займала сім’я Мавриних. Оренду квартири, яка складалася з дванадцяти кімнат, трьох кімнат для слуг, буфетної, двох ванних кімнат і трьох туалетів, оцінювали в 4 тис. крб. на рік. На садибі також містився гараж із центральним опаленням, електричним освітленням та кімнатою для шофера (знесений). Двори було одразу заасфальтовано.

1989 – 91 проведено капітальний ремонт обох будинків за проектом Інституту «Укржитлоремпроект», під час якого первісне планування частково змінено, дерев’яні перекриття замінено на бетонні, видалено чорні сходи, ліквідовано проїзд у ризаліті флігеля, втрачено деякі елементи оздоблення фасадів.

Головний будинок (№ 16-а).

Шестиповерховий з мансардним і підвальним поверхами, цегляний, тинькований, у плані Т-подібний, односекційний. Симетрію планувальної структури порушено розташуванням проїзду у крайньому прогоні праворуч. Житловий простір організовано навколо сходово-ліфтового блоку зі світловим ліхтарем угорі. Конструктивна система – з поздовжніми несучими стінами. Фундамент та цоколь муровано на цементному розчині, стіни – на змішаному. Перекриття пласкі бетонні. Парадні сходи – мармурові. Покрівля даху бляшана. Оформлений у стилі модерн.

Композиція чолового фасаду симетрична відносно центральної осі, акцентованої порталом головного входу. Складовими елементами порталу є фрагмент трикутного фронтону, бічні пілястри та рельєф картуша з гербом над дверима, який вказує на дворянське походження власників. У картуші – зображення оленя, шию якого пронизує стріла.

Щит завершено звичайним дворянським шоломом. Горизонтальні членування фасаду виявлено профільованими міжповерховими гуртами, рустуванням стін двох нижніх поверхів, балконом мансардного поверху з декоративною металевою огорожею. Найбільш виразними вертикальними елементами є циліндричні еркери другого – п’ятого поверхів. В оформленні тильного фасаду використано рустування на рівні другого поверху, замкові камені в перемичках віконних прорізів, розетки.

Окремі пластичні елементи оздоблення – замкові камені, міжповерхові гурти, підвіконні ніші, лопатки, люкарни, ліплений орнамент тощо підкреслено світлішим тоном або білим кольором пофарбування.

В інтер’єрах та проїзді частково збереглися ліплені прикраси на стінах і стелях – розетки й рослинні гірлянди, карнизні гурти, огорожа парадних сходів модерністичного рисунка.

Флігель (№ 16-б).

Шестиповерховий з мансардою та підвалом, цегляний, тинькований, у плані ускладненої Т-подібної форми, односекційний. У центрі плану розміщено сходову клітку зі світловим ліхтарем і шахту ліфта, навколо яких розплановано квартири. Перекриття пласкі бетонні. Покрівля даху бляшана.

Оформлений у стилі модерн.

На чоловому фасаді, за винятком деталей, повторено композиційну схему чолового фасаду головного будинку. В оформленні порталу входу архітектурну пластику (завершення складної криволінійної форми, спрощені пілястри) вдало доповнено декоративним обрамленням дверей та овальним медальйоном, сюжет якого – корзина з фруктами. Композиціями з ліпленого орнаменту прикрашено площини між вікнами п’ятого та шостого поверхів, завершення лопаток на рівні шостого поверху.

Орнаментальний декор між слабо прорисованими еркерами третього – четвертого поверхів знищено внаслідок монтажу сучасних балконних плит.

В інтер’єрі вестибюля та сходової клітки збереглися ліплені прикраси стін і стелі (розетки та гірлянди з рослинного орнаменту, карнизні гурти), огорожа парадних сходів.

Будівлі – зразок типового об’ємно-планувального рішення та прогресивного технічного обладнання комфортабельних прибуткових житлових споруд у 1910-х рр.

Садиба – зразок цілісного архітектурного вирішення внутрішнього простору за рахунок використання в оформленні звернених на нього фасадів однакових декоративних елементів (рустування стін на рівні других поверхів, замкових каменів, розеток).

Тепер – житлово-офісні будинки.

Література:

Архів ЖЕКа 105. Технічний паспорт на будинки; ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 1527; Весь Киев: Адресная и справочная книга на… (1909 – 1915) год. – К., 1909 – 1915; Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи, начатый в 1797 г. – Ч. 1; Список генералов по старшинству. – СПб., 1912; – Те саме. – Пг., 1916.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 2023.