Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Тетяна Товстенко

514.6. Житловий будинок 1899 – 1900, в якому проживала Ахматова А. А. (архіт., іст.).

Вул. Тарасівська, 23 – 25. На червоній лінії забудови вулиці.

За роздільним актом 1890 ділянка належала дворянці Г. Зелінській, яка 1893 частину її, розташовану в глибині, в межах садка подарувала своєму чоловікові І. Зелінському. На той час у садибі розташовувалися: з боку вулиці – одноповерховий дерев’яний на підвальному поверсі будинок, на подвір’ї – двоповерховий дерев’яний флігель, два дерев’яні сараї та сад. 1899 – 1900 на замовлення домовласниці за проектом техніка-арх. А.-Ф. Краусса на місці одноповерхового споруджено чотириповерховий цегляний будинок з мезоніном та підвалом. 1906 – 11 він належав дворянину В. Панфіловичу, 1912 – 18 – Х. Волкову, з 1918 – проф. Г. Рейну. 1978 проведено капітальний ремонт.

Чотириповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані має слабко виявлену Т-подібну конфігурацію, односекційний з п’ятьма (раніше з двома) квартирами на поверсі. Перекриття пласкі, бетонні, над проїздом – цегляні склепінця по металевих рейках.

Фасади оформлено у цегляному стилі з використанням мотивів неоренесансу.

Чоловий фасад симетричної композиції має широку центральну (на три віконні осі) та дві бічні (на одну вісь) розкріповки. На центральній осі розміщено парадний вхід, праворуч – проїзд, ліворуч – вхід до напівпідвалу. Симетрію композиції підкреслено рядом балконів на другому – четвертому поверхах між центральною та бічними розкріповками. По горизонталі фасад розчленовано міжповерховими профільованими карнизами (над першим – третім поверхами). Вікна – двостулкові, прямокутні, на четвертому поверсі – з півциркульними перемичками.

Міжвіконні простінки оздоблено здвоєними тричвертєвими колонками коринфського ордера (четвертий поверх), пілястрами доричного ордера (третій поверх), рустованими офактуреними (третій поверх) та гладенькими з вертикальними витими стрічками по кутах (другий поверх) лопатками. Облямування вікон різне на кожному поверсі, декоровано замковими каменями, такими самими, але меншого розміру колонками коринфського та пілястрами доричного ордерів. В оформленні надвіконних та підвіконних ніш використано ліплений рослинний орнамент. Центральна розкріповка має пластичне, дві бічні – триуступчасті тридільні завершення, які в центрі прорізано круглими отворами з дрібнопрофільованим облямуванням та ліпленим орнаментом. Декоративні вази, що по кутах прикрашали завершення, втрачено. Ліплення використано також в оздобленні горизонтальних вставок вінцевого фриза.

До парадного входу з піддашком ведуть широкі сходи з металевою огорожею. Портал входу оздоблено ліпленим рослинним орнаментом, по центру акцентовано маскароном, фланковано тричвертєвими колонами коринфського ордера. Основу композиції дворового фасаду з балконами утворюють центральний ризаліт із заокругленими наріжжями та два бічні, які оздоблено на другому – третьому поверхах рустованими лопатками. По горизонталі розчленований міжповерховими карнизами. Вікна прикрашено замковими каменями, на другому – третьому поверхах заглиблено у декоративні ніші. Вінцевий карниз включає низку простих зубчиків.

В інтер’єрі збереглися металеві огорожі сходів вишуканого рисунка.

Будинок – один з кращих зразків т. зв. київського неоренесансу.

В кін. 1900-х рр. у будинку проживала Ахматова Анна Андріївна (справж. прізв. – Горенко; 1889 – 1966) – поетеса, перекладачка, почесний член Оксфордського університету (Велика Британія). У цей час навчалась у Фундуклеївській жіночій гімназії (1906 – 07, сучасна вул. Б. Хмельницького, 6), на юридичному відділенні Вищих жіночих курсів (весна 1908 – серпень 1910, сучасна вул. Б. Хмельницького, 51-а). 25 квітня 1910 обвінчалася з письменником М. Гумильовим у церкві на Микільській Слобідці, після чого вони на місяць їздили у Париж.

У Києві написала перший опублікований вірш «На руці його багато блискучих перснів» (журнал «Сириус», Париж, 1907, № 2), дві поезії з циклу «Обман» (1910), а також твори, з яких у 1960-х рр. планувала скласти збірник з восьми київських віршів, написаних 1909, під назвою «Передвечір’я». Кілька поезій київського періоду (1907 – «Ніч моя – марення про тебе…»; 1909 – «Всю ніч не давали мені заснути…»; 1910 – «На столику чай, печиво здобне…», «Прийшли й сказали: "Помер твій брат…"» та ін.) видані вже після смерті поетеси. Вірш «Старий портрет», написаний у Києві й опублікований 1911, присвячено художниці О. Екстер.

Тепер на першому поверсі – районна філія Національної страхової компанії «Оранта», у напівпідвалі – комерційні фірми.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5838; ф. 244, оп. 2, ч. 1, спр. 114; Ахматова А. Коротко о себе // Соч.: В 2 т. – М., 1990. – Т. 1; Весь Киев: Адресная и справочная книга на 1906 год. – К., 1906; – … на 1910 год. – К., 1910; – … на 1911 год. – К., 1911; Календарь: Справочная и адресная книга г. Киева на 1912 год. – К., 1912; – … на 1913 год. – К., 1912; – … на 1916 год. – К., 1916; Хінкулов Л. Ф. Літературні зустрічі. – К., 1980.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1570 – 1571.