1999 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Гаврилюк,Гаяна Мілгородська

Інститут фізіології рослин і генетики, в якому працювали відомі вчені

(іст.).

Вул. Васильківська, 31/17.

Комплекс споруд інституту складається з двох корпусів – головного та лабораторного, побудованих у 1946 – 60-і pp. Заснований 1946 р. на базі відділу фізіології живлення рослин і агрохімії Інституту ботаніки АН УРСР як Інститут фізіології і агрохімії рослин АН УРСР, з 1956 р. – Український науково-дослідний інститут фізіології рослин у складі Української академії сільськогосподарських наук, з 1962 р. – Інститут фізіології рослин АН УРСР, з 1986 р. – Інститут фізіології рослин і генетики АН УРСР (тепер – НАН України).

У головному корпусі (споруджений на червоній лінії забудови вулиці на поч. 1960-х pp.; чотириповерховий, цегляний) працювали:

– Власюк Петро Антипович (1905 – 80) – агрохімік, ґрунтознавець, фізіолог рослин, акад. АН УРСР (з 1948), акад. ВАСГНІЛ (з 1948), заслужений діяч науки УРСР (з 1956). З 1946 р. – заступник директора, у 1953 – 73 рр. – директор інституту, одночасно у 1948 – 56 рр. – голова Відділу сільськогосподарських наук АН УРСР, завідувач кафедр Київського університету та Української сільськогосподарської академії, у 1956 – 62 рр. – президент Української академії сільськогосподарських наук. Розробив систему живлення та удобрювання найважливіших сільськогосподарських культур. Під його керівництвом проводились дослідження фізіолого-біохімічних властивостей процесів у рослинах під впливом таких мікроелементів, як марганець, бор, цинк, молібден, літій. Запропонував технологію створення добрив з мікроелементами. Розробив оптимальні методи їх використання залежно від змісту мікроелементів у ґрунті. Брав участь в обґрунтуванні теорії і практики використання мічених атомів, розробці захисної системи проти ураження рослин радіацією. Кабінет вченого містився на другому поверсі (тепер кімната № 211).

– Оканенко Аркадій Семенович (1894 – 1982) – фізіолог рослин і біохімік, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). В інституті – з 1946 р. З 1950 р. – завідувач відділу біохімії рослин, у 1959 – 82 рр. – відділу екології і фізіології фотосинтезу. Відзначений Державною премією СРСР (1969). Наукові дослідження стосуються проблем підвищення цукристості буряків, інтенсивності фотосинтезу. Виявив роль калію у фотосинтезі й процесах метаболізму, що визначають продуктивність рослин. Працював на четвертому поверсі (тепер кімната № 400).

– Манорик Андрій Васильович (1921 – 74) – фізіолог рослин, чл.-кор. АН УРСР (з 1973), академік-секретар Відділення загальної біології АН УРСР (1974). В інституті – з 1951 р. У 1956 – 62 рр. – завідувач лабораторії ізотопів, у 1962 – 74 рр. – відділу фізіології взаємозв’язку рослин і нижчих організмів. у 1956 – 73 рр. – заступник директора, у 1973 – 74 рр. – директор інституту. Організував в Україні дослідження з біологічної фіксації азоту симбіотичними системами. Займався питаннями обміну речовин у рослинах, взаємозв’язку рослин і мікроорганізмів, кореневого живлення рослин, впливу компостів на фізіолого-біохімічні властивості рослин. Працював на другому поверсі головного корпусу (тепер кімната № 214).

У лабораторному корпусі (споруджений 1946 р. у глибині ділянки; двоповерховий, цегляний) працював Душечкін Олександр Іванович (1874 – 1956) – агрохімік і фізіолог рослин, акад. АН УРСР (з 1945), заслужений діяч науки УРСР (з 1949). Засновник і перший директор інституту (1946 – 53). Одночасно – професор Київського сільськогосподарського інституту (з 1923), де заснував кафедру агрохімії, якою завідував до кінця життя. Сформулював і розвинув наукові підходи щодо живлення рослин і підвищення ефективності добрив. Основні праці присвячено агрохімічним дослідженням з питань надходження і перетворення поживних речовин з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Працював на другому поверсі.

У 1978 р. на фасаді головного корпусу інституту встановлено бронзову меморіальну дошку на пошанування О. Душечкіна з барельєфним портретом вченого (ск. І. Шаповал, арх. І. Шемседінов).

Академія наук України: персональний склад. – К., 1993;

Андрей Васильевич Манорик. – К., 1984.

Власюк П. А. Академік О. I. Душечкін. – К., 1968;

Институт физиологии растений АН УССР. – К., 1984;

Развитие биологии на Украине. – К., 1985. – Т. 2.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 418.