Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Олена Мокроусова, Тетяна Трегубова

561.51. Садиба, поч. 20 ст. (архіт.).

Вул. Червоноармійська, 32-а, 32-б. На червоній лінії забудови, на прямокутній у плані ділянці. Складається з головного будинку (№ 32-а) та флігеля (№ 32-б).

1893 садибу з дерев’яною забудовою 1-ї пол. 19 ст. придбав італійський підданий Петро (Якович) Ріцолатті, яку згодом успадкували його сини Фердинанд та Яків. Родина Ріцолатті заснувала у Києві фабрику мармурових виробів. 1897 на садибі зведено першу кам’яну споруду – двоповерховий флігель (не зберігся). 1906 садибу забудовано наново. За архітектурно-стилістичними ознаками, ймовірно, за участю арх. А.-Ф. Краусса.

Головний будинок (№ 32-а).

На червоній лінії вулиці, впритул до сусідніх будинків. Чотириповерховий з підвалами, цегляний, фарбований, у плані Т-подібний, односекційний, з ризалітом чорних сходів на тильному фасаді. Перекриття пласкі, дах вальмовий бляшаний з чотиригранною наметовою вежкою над парадними сходами. Вирішений у формах неоренесансу з елементами модерну. Композиція дев’ятивіконного чолового фасаду симетрична. Центральна вісь підкреслена прямокутним у плані еркером та вінцевим трикутним фронтоном, що включає широкі вікна сходової клітки, зміщені відносно рівня житлових поверхів. Еркер над видовженим прямокутним отвором головного входу підтримують канелюровані кронштейни, його наріжжя охоплюють лопатки з ліпленим декором у верхній частині (перший ярус) і канелюровані коринфські пілястри (другий ярус).

Рустований перший поверх прорізано великими прямокутними вітринами торговельних приміщень, у ряді яких ліворуч міститься отвір проїзду у двір. Рядові прямокутні вікна на другому поверсі мають трикутні, на третьому – прямі карнизні сандрики, які виділено офактуреними фільонками. Півциркульні прорізи четвертого поверху, обрамлені лиштвами з архівольтами, справляють враження ренесансної аркади. Смуга фриза під вінцевим зубчастим карнизом та тимпан фронтону декоровані ліпленим рослинним орнаментом із включенням розеток. Аналогічні мотиви застосовано у підвіконних фільонках. Із загальним вирішенням у дусі історизму не узгоджено лінеарний криволінійний рисунок грат у стилі модерн, які огороджують балкони на бічних ділянках фасаду (збереглися частково).

Внаслідок поточних ремонтів первісне розпланування та оздоблення інтер’єрів втрачено. Тильний фасад у спрощеному вигляді наслідує форми чолового.

Будинок – характерний зразок житлової споруди періоду історизму.

Тепер на першому поверсі і частково у підвалі – бар.

Флігель (№ 32-б). Ліворуч від проїзду вздовж межі з садибою № 30.

П’ятиповерховий з підвалами, цегляний, фарбований, у плані витягнутий прямокутник із заокругленими наріжжями та відступним ризалітом (вірогідно, добудований) на лівому торці.

Перекриття пласкі, дах вальмовий, бляшаний. Внутрішнє планування анфіладно-коридорне. Вирішений у формах неоренесансу. Композиція чолового фасаду на 13 віконних осей ярусно-ритмічна. Отвір головного входу зсунуто до правого флангу. Його підкреслено прямокутним у плані еркером з трикутним вінцевим фронтоном, що спирається на кронштейни, прикрашені підвісками у формі розеток. Горизонтальні членування фасаду чітко означено гуртами, один з яких над четвертим поверхом прикрашено фільонками з ліпленим рослинним орнаментом (вірогідно, первісний вінцевий фриз). Площини між прямокутними віконними прорізами оздоблено лопатками – рустованими на першому поверсі, канелюрованими та фільончастими із ліпленими деталями – на верхніх поверхах. Підвіконні фільонки заповнені скромним рослинним декором. На фасаді – три ряди балконів з простими гратами (один – праворуч від еркера, два – ліворуч). В цілому архітектурно-художнє оздоблення подібне до чолового фасаду головного будинку.

Садиба – зразок одночасної комплексної забудови ділянки, розташованої на центральній вулиці міста, віднесеної до 1-го розряду.

Література:

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 1925; ДАКО, ф. 1636, оп. 15, спр. 308.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1937 – 1938.