2011 р. Звід пам’яток Києва

В’ячеслав Горбик, Олена Мокроусова

Розмір зображення: 688:522 піксел

561.37. Житловий будинок 1892 – 93, 1963, в якому проживав Покровський П. М. (архіт., іст.).

Вул. Червоноармійська, 35. На червоній лінії забудови вулиці. До перенумерації 1898 – № 43.

В серед. 19 ст. ділянка належала купцю Ф. Лазареву та його дружині. 1891 майно придбав І. Шульц, який повністю оновив її забудову.

Первісний проект триповерхового будинку розробив арх. Я.-Ф. Вольман. Будівельний нагляд здійснював арх. М. Казанський, який частково переробив проект, надавши будинку більшої репрезентативності. Він увів в оформлення чолового фасаду характерний для власної творчості елемент – напівфігури каріатид у простінках вікон другого поверху, переробив конфігурацію плану з Г-подібної на прямокутну, збільшив кількість віконних прорізів (з дев’яти до одинадцяти) на чоловому фасаді, завершив центральну частину будівлі двоярусним маскароном (не зберігся).

Первісно в будинку містилися магазини (в напівпідвалі та на першому поверсі), на верхньому поверсі розташовувалося по дві квартири. В мансарді – одна житлова кімната. Планування будинку було секційним з двобічним розташуванням кімнат (на вулицю і подвір’я). У 1920 – 30-х рр. квартири переплановано, чорні сходи перетворено на житлові приміщення.

Після обстеження 1946 прийнято рішення про надбудову четвертого поверху, здійснену 1963 у спрощених архітектурних формах.

Будинок чотириповерховий на підвалах, цегляний, тинькований, пофарбований, у плані прямокутний, з дворовим ризалітом незначного виносу, декоративні ліплені деталі на фасаді виділено білим кольором. Конструктивна схема будинку двопрогінна. Перекриття пласкі, частково дерев’яні, частково – бетонні. Дах двосхилий, вкритий бляхою. На покрівлі виділяється цегляний димар.

Оформлений у формах історизму з використанням ренесансних елементів.

Композиція чолового фасаду симетрично-осьова, підкреслена бічними ризалітами та центральною розкріповкою, які фланкуються рустованими та фільончастими лопатками, доповненими квітковими підвісками на рівні третього поверху. Горизонтальне членування вирішено міжповерховими карнизами.

Над третім поверхом зберігся колишній вінцевий карниз та фриз з модульйонами, зубчиками та фільонками з квітками. Перший поверх значно змінено, старі вітрини замінено сучасними. Проріз парадного входу, фланкований лопатками та акцентований півциркульним фронтоном, зберігся у первісному вигляді. Дерев’яні фільончасті двері замінено. Півциркульний проїзд на подвір’я у правому ризаліті перетворено на приміщення магазину з прямокутною вітриною (1963). Віконні прорізи другого – четвертого поверхів прямокутні, акцентовані клинчастими сандриками. Сандрики вікон у ризалітах прикрашено лавровими гірляндами. Під вікнами розташовані прямокутні фільонки (з орнаментальним мотивом «хвилі, що набігає», – на рівні другого поверху та рослинними композиціями – на третьому). Центральне вікно на третьому поверсі та вікна бічних ризалітів на другому поверсі фланковано півколонами. Найбільшої виразності фасаду надають скульптури каріатид: у фронтальній проекції на простінках другого поверху ризалітів та два профільні зображення обабіч вікна центральної розкріповки.

Дворовий фасад з ризалітом оформлений стримано. На ньому виділяються лише міжповерхові зубчасті гурти. Ризаліт завершений трикутним щипцем.

Збережений первісний об’єм будинку має цінність як зразок житлової архітектури доби історизму.

У 1890-х рр. – 1901 в будинку проживав Покровський Петро Михайлович (1857 – 1901) – математик. Закінчив гімназію в Тулі, фізико-математичний факультет Московського університету (1881), залишений в ньому для підготовки до професорського звання. 1883 – 91 – викладач математики в Четвертій Московській гімназії та приватних гімназіях. З 1885 – приват-доцент Московського університету, з 1887 – магістр чистої математики. Його дисертація «Теорія ультраеліптичних функцій I класу» була удостоєна премії імені професора М. Брашмана. 1889 – 90 перебував у науковому відрядженні за кордоном. З 1881 – екстраординарний, з 1894 – ординарний професор Київського університету св. Володимира. З 1891 – доктор чистої математики. Був членом Московського, Київського і Казанського математичних товариств, неодмінним членом Товариства любителів природознавства в Москві, членом кількох іноземних математичних товариств.

Похований в м. Тула (тепер РФ) на Всіхсвятському цвинтарі.

Значну частину наукових праць присвятив застосуванню ідей німецького математика К.-Т. Вейерштрасса до різних питань теорії вищих трансцендентних функцій. Опублікував кілька курсів власних лекцій, що слугували підручниками для студентів вищих навчальних закладів: «Теорія еліптичних функцій» (М., 1885), «Теорія функцій комплексного змінного» («Университетские известия», 1891 – 92).

Література:

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 2790; ф. 163, оп. 41, спр. 3920, 4576; ф. Р-6, оп. 2, спр. 2992; Покровский Петр Михайлович // Энциклопедический словарь / Изд.: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – СПб., 1898. – Т. 47; Покровский Петр Михайлович // www.rulex.ru.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1927 – 1928.