Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Олена Мокроусова

561.14. Житловий будинок, 1912 (архіт.).

Вул. Червоноармійська, 40. На червоній лінії вулиці, в ряді щільної забудови кін. 19 – поч. 20 ст.

До перенумерації 1898 мав № 50. У 1860-х рр. садибою пл. 300 кв. сажнів володіла родина титулярного радника В. Пілянкевича. Після смерті власника майно за заповітом успадкували його дочки: О. Сулимовська, С. Сербінова та М. Дайнович. 1891 на публічному торзі половину майна садиби придбав капітан П. Сербінов (чоловік однієї з дочок В. Пілянкевича). На цей час забудова залишалася майже без змін: дерев’яний одноповерховий на кам’яному фундаменті будинок на червоній лінії вулиці, на подвір’ї – двоповерховий будинок з мезоніном на кам’яному фундаменті, каретний сарай, стайня, сарай для дров. 1911 нерухомість придбав купець 2-ї гільдії Л. Апштейн, який до цього вже володів сусідньою садибою № 38.

На його замовлення споруджено наявний будинок (автор проекту не встановлений). 1917 Л. Апштейн продав садибу А.-С. Браславському. 1918 у будинку здавалося в оренду 22 приміщення. На першому поверсі містилися три магазини і квартира, на другому – шостому поверхах – по дві шести- та п’ятикімнатні квартири. Кімнати мали багате опорядження: паркетні підлоги, стелі, прикрашені ліпленням і альфрейними розписами, кахельні груби тощо.

Над останнім – шостим поверхом в мансарді (над ризалітом) містилися пральня та горище. У нижньому напівпідвальному поверсі велике приміщення займала фабрика Х.-Л. Яровського.

У південній заасфальтованій частині подвір’я влаштовано службові підземні приміщення. На першому поверсі містилися молочарня акціонерного товариства «Ляк», магазин взуття С. Капника, фармацевтичний склад М. Новогрудського. У дерев’яному флігелі в глибині двору були склади Х. Гуревича (не збереглися). У 1920-х рр. садибу націоналізовано. В серед. 1920-х рр. приміщення орендував житловий кооператив (Житлкооп). На поч. 2000-х рр. над усім будинком надбудовано мансарду.

Шестиповерховий на підвалах, цегляний, пофарбований, перший поверх тинькований, в плані Т-подібний, з розвиненим дворовим ризалітом. Пофарбування порушило початкову фактуру фасаду, побудовану на контрасті відкритих цегляних та тинькованих поверхонь. Дах мансардний. В основу планування покладено двоквартирну секцію з парадними та чорними сходами.

Вирішений у стилістиці пізнього модерну з класицистичними декоративними елементами. Композиція головного фасаду симетрично-осьова, вісь симетрії підкреслено гранчастим еркером другого – п’ятого поверхів. Будинок завершено по центру близьким до трикутника щипцем з овальним вікномлюкарною. Отинькування щипця імітує кам’яну кладку, його верх оздоблено рельєфом у вигляді «хвилі, що набігає», доповненої розетками. Замість вінцевого карниза потужного виносу зроблено карниз, прикрашений пояском овів та гуртів. Раціоналістичне оздоблення фасаду має значну мистецьку цінність. На ньому виділяється стрічковий балкон третього поверху з цементною огорожею геометричного рисунка, доповненого рельєфними картушами.

Балконний майданчик складної конфігурації спирається на чотири кронштейни. Вінцеву частину фасаду акцентовано розірваним поясом з синіх глазурованих кахлів (метласька плитка). Її доповнює ліплений рельєфний фриз з акантовими мотивами. Виразності фасадові надають різноманітної форми балкони з прямокутними вікнами з двостулковим й тристулковим заповненням. Над вікнами третього – п’ятого поверхів – прямокутні рельєфні вставки, що складаються зі стилізованого замкового каменя в оточенні геометризованих рослинних елементів та волютоподібних закруток.

Гранчастий еркер по вертикалі розкріповано лопатками. Над вікнами еркера розміщено рельєфні вставки з геометризованим рослинним мотивом (листок типу кульбаби). Над еркером – трапецієподібний у плані балкон з масивною огорожею у вигляді глухого парапету рослинного рисунка. В правій частині будинку – проїзд на подвір’я з пласким перекриттям. Вхід парадного під’їзду в центрі фасаду вирішено у вигляді спрощеного порталу з прямокутним отвором. Старі двері фільончасті, засклені. Над дверима – прямокутна фільонка з номером «40» у центрі, доповненим стилізованим листям аканта.

Первісне секційне планування квартир змінено. На кожному поверсі тепер містяться три квартири, дві – у фасадній частині та одна – у тильній.

Двомаршова сходова клітка з шахтою ліфту завершується світловим ліхтарем. В інтер’єрі парадного під’їзду збереглися елементи первісного оздоблення: мармурові сходи з ажурною металевою огорожею в стилі модерн, підлога, облицьована метлаською плиткою з мотивом меандру.

Будинок – цінний зразок житлової споруди в стилі модерн.

Тепер на першому поверсі магазин.

Література:

ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 43; ф. 163,оп. 6, спр. 154; оп. 7, спр. 93; оп. 41, спр. 5881; оп. 46, спр. 34.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1914 – 1915.