2011 р. Звід пам’яток Києва

Ольга Лялюшко

511.6. Прибутковий будинок Софійського кафедрального собору, 1891 (архіт.).

Вул. Стрілецька, 1/15. На розі з вул. Великою Житомирською, на червоних лініях забудови вулиць.

Історію садиби, на якій зведено наявний будинок, простежено з 1867, коли за купчою вона перейшла у власність колезького радника М. Сушкова. 1870 він подарував обмежену з трьох боків двома вулицями та пров. Рильським (Троїцьким) садибну ділянку пл. 600 кв. сажнів з дерев’яним на мурованому напівповерсі будинком під бляшаним дахом Києво-Софійському кафедральному собору з метою влаштування притулку для прочан. Надалі будинок використовувався для отримання прибутку.

1883 його було розібрано, на розі вул. Стрілецької та пров. Рильського під наглядом арх. В. Ніколаєва споруджено двоповерховий, змішаний, під бляшаним дахом прибутковий будинок на чотири квартири з гранітними парадними сходами (не зберігся). 1884 крім будинку на ділянці містилися дерев’яні стайня та сарай. 1885 будівлі займали 120, сад – 308, двір – 75 кв. сажнів площі ділянки. 1890 на порожньому місці розпочато спорудження наявного, первісно двоповерхового мурованого будинку на шість багатокімнатних квартир за проектом техніка О. Дубицького.

Фасади розробив арх. М. Гарденін. Наглядав за будівництвом арх. М. Казанський. Третій поверх надбудовано у радянський період.

Триповерховий з підвалом, мурований, у плані Г-подібний, дах вальмовий по дерев’яних кроквах з хвилястою азбофанерною (первісно бляшаною) покрівлею. Планування коридорного типу. Перекриття пласкі. Оформлений еклектично.

Чолові фасади оздоблено у стилі неоренесанс. Звернений на вул. Велику Житомирську фасад з 11-ма віконними осями побудовано за принципом центрально-осьової симетрії. Його центральну частину на три прорізи виділено розкріповкою і підкреслено ритмом рустованих лопаток першого та здвоєних пілястр другого поверхів, розміщених у простінках обабіч вікон з півциркульними перемичками. Фланги фасаду на одну віконну вісь з прямокутними прорізами акцентовано аналогічно.

По вертикалі фасад членують міжповерхові карнизи і профільований виступ облицьованого керамічною плиткою цоколю. Гурти над вікнами першого та другого поверхів доповнюють горизонтальні членування. На центральній розкріповці та на флангах декор смуги між карнизом і гуртом над вікнами першого поверху імітує доричний фриз. Фасад увінчує карниз із сухариками. Вхідний отвір з півциркульним завершенням на центральній осі оформлено радіально розчленованим архівольтом, який підтримують півколонки з композитними капітелями. В оздобленні півциркульного центрального вікна сходової клітки на другому поверсі застосовано бічні півколонки з іонічними капітелями, профільований архівольт прикрашено замковим каменем. Віконні прорізи першого та другого поверхів розташовано у пласких нішах, під вікнами вміщено прямокутні фільонки. Фриз другого поверху оздоблено пласкими прямокутними нішами.

Фасад з вул. Стрілецької членовано на чотири прясла лопатками двох нижніх поверхів, що розмежовують групи по два вікна в середній його частині та по три з боків. Лопатки першого поверху рустовано. Повторено всі горизонтальні членування фасаду з боку вул. Великої Житомирської.

Будинок – зразок типового для поч. 1890-х рр. архітектурного акценту на розі вулиць.

Тепер тут містяться Вища рада юстиції України, Управління готельного господарства, туризму та екскурсій, Спілка юристів України.

Література:

ДАК, ф. 3, оп. 2, спр. 134; ф. 163, оп. 41, спр. 3755; ЦДІАУК, ф. 127, оп. 868 (1902), спр. 395.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1558.