1999 р. Звід пам’яток Києва
Володимир Хромченков
Житловий будинок кін. 19 ст., в якому проживав Патон Є. О.
(архіт., іст.).
Вул. Велика Житомирська, 24.
На червоній лінії забудови вулиці. В 1897 р. на території садиби знайдено фундамент мурованого давньоруського храму. Існуючий будинок споруджено як прибутковий у садибі Л. Ганневича.
Чотириповерховий, цегляний, з підвалом, у плані прямокутний, з невеликим ризалітом чорних сходів з боку подвір’я. Первісну планувальну структуру двоквартирної секції порушено зведенням нових перегородок. Композиція головного фасаду симетрична. Три вертикальні осі підкреслено розкріповками, акцентованими аттиками складних окреслень. Пишний декор головного фасаду, характерний для періоду еклектизму, складається з елементів ренесансно-барокової архітектури: великих тридільних колон корінфського ордера з драпіруванням у нижній частині, сандриків, кронштейнів, ліпних орнаментальних вставок. Привертають увагу скульптурні жіночі голівки у бічних аттиках, рельєфні декоративні панно в нішах балконів третього поверху. Частково збереглися дерев’яні сходи з тонкими точеними балясинами огорожі, ажурні металеві балконні ґрати. В інтер’єрі збереглися первісні деталі оздоблення: ліпні тяги, карнизи, розетки, виконані в дуже дрібному рельєфі.
Кілька років на поч. 20 ст. тут проживав Патон Євген Оскарович (1870 – 1953) – учений у галузі електрозварювання та мостобудування, засновник вітчизняної школи зварювання металів, акад. ВУАН (з 1929), віце-президент АН УРСР (1945 – 52), Герой Соціалістичної Праці (1943), заслужений діяч науки УРСР (з 1940). В 1904 – 39 рр. – завідувач кафедри Київського політехнічного інституту. У цей період розробляв методику розрахунку раціональних конструктивних схем металевих прогінних вузлів мостів, досліджував умови їхньої робото тощо. В 1909 – 10 рр. за його проектом споруджено Парковий міст через Петрівську алею у Києві.
Асеев Ю. С. Архитектура древнего Киева. – К., 1982;
Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982;
Петров Н. И. Историко-топографические очерки древнего Киева. – К., 1897.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 224 – 225.