Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Володимир Хромченков

Житловий будинок 1912 р., в якому проживали Душечкін О.І., Ідзковський А.Л., Любомирський Г.Л., Протопопов В.П.

(архіт., іст.).

Вул. Велика Житомирська, 8-а.

На червоній лінії забудови. Зведений у садибі І. Роговської за проектом арх. М. Бобрусова.

Шестиповерховий, цегляний, у плані Т-подібний, односекційний. У центрі були згруповані чорні й головні сходи з верхнім світлом. Перший поверх призначений для торговельних приміщень. В обробці головного фасаду використано поєднання лицьової цегли пісочного кольору і темно-сірих цементних площин і деталей. Симетричність композиції фасаду підкреслюється двома прямокутними в плані еркерами, об’єднаними балконом на рівні третього поверху. Вісь симетрії виділено трикутним щипцем, що вдало імітує готичний вімперг з круглою розеткою-вікном у центрі. Декор фасаду вирішено з використанням стилістичних елементів романської та готичної архітектури. Особливої виразності надає фасаду вінцева частина, оформлена аркатур-ним поясом на тонких тридільних колонках з капітелями романського стилю. На лівому розі фасаду виділяється чудова скульптура химери, образ якої навіяний творами Віолле-ле-Дюка на соборі Богоматері в Парижі. В обробці фасаду використано витончені рельєфні рослинні орнаменти й маски. Привертає увагу красивий перспективний портал головного входу. Внаслідок реконструкції 1990 втрачено архітектурні деталі фасаду, змінено первісне планування. За пластичним проробленням фасаду і його декору, оригінальною й чіткою композицією споруда є прекрасним зразком модерністського трактування форм середньовічного зодчества в архітектурі Києва.

У цьому будинку в квартирі № 11 у 1944 – 56 рр. мешкав Душечкін Олександр Іванович (1874 – 1956) – агрохімік і фізіолог рослин, акад. АН УРСР (з 1945), заслужений діяч науки УРСР (з 1949). У Києві – з 1903 р., працював у агрохімічній лабораторії мережі дослідних полів Всеросійського товариства цукрозаводчиків (до 1912). У 1915 – 30 рр. керував відділом Київської обласної дослідної станції. 1923 – 56 – завідувач кафедри агрохімії Київського сільськогосподарського інституту. В 1946 – 53 рр. – директор Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР (тепер – Інститут фізіології рослин і генетики НАН України).

В 1944 – 57 рр. у квартирі № 12 проживав Протопопов Віктор Павлович (1880 – 1957) – психіатр, акад. АН УРСР (з 1945), заслужений діяч науки УСРР (з 1934), головний психіатр та голова вченої ради МОЗ УРСР. В 1940 – 52 рр. працював в Інституті клінічної фізіології АН УРСР, в 1953 – 57 рр. – в Інституті фізіології АН УРСР (з 1944 р. – завідувач відділу психіатрії і патології вищої нервової діяльності, що містився на території Психіатричної лікарні ім. І. Павлова). Одночасно працював у Київському інституті вдосконалення лікарів (з 1944). Досліджував проблеми фізіології і патології вищої нервової діяльності та психіатрії.

Багато років (з перервами) у будинку проживав Любомирський Григорій Львович (1865 – 1937) – музикознавець, композитор, педагог. З 1904 р. викладав у Музично-драматичній школі М. Лисенка, з 1918 р. – професор Київського музично-драматичного, інституту ім. М. Лисенка, з 1934 р. – консерваторії. Автор підручників з гармонії і теорії музики, симфоній, фортепіанних п’єс. Його учнями були В. Верховинець, О. Кошиць, К. Стеценко.

У 1950 – 60-х pp. у цьому будинку мешкав воротар київського «Динамо» Ідзковський Антон Леонардович (1907 – 95) – заслужений майстер спорту, тренер.

ДАКО, ф. 1542, оп. 1, спр. 588;

Академія наук України: Персональний склад. 1918 – 1993. – К., 1993;

Нариси історії архітектури Української РСР (дожовтневий період). – К., 1957.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 226 – 227.