1999 р. Звід пам’яток Києва
Галина Денисенко,Віктор Мойсеєнко
Залізничний вокзал станції «Київ-Пасажирський», 1927 – 32 рр.
(архіт., іст.).
Пл. Вокзальна, 1.
Недалеко від центру міста, на узвишші, за р. Либідь, своїм великим об’ємом замикає перспективу вул. Комінтерну.
Розташований на місці старого вокзалу, зведеного в 1868 – 69 рр. за проектом арх. І.Вишневського у формах неоготики. Є основною архітектурною спорудою залізничної станції «Київ-Пасажирський». Має зв’язок з усіма районами Києва загальноміськими магістральними вулицями, тролейбусними, трамвайними, автобусними маршрутами, лініями метрополітену. Це перший великий залізничний вокзал, збудований в СРСР. Автор проекту – цивільний інж. О. Вербицький. У закритому конкурсі на кращий проект вокзалу брали участь відомі українські та російські архітектори П. Альошин, О. Бекетов, О. Вербицький, брати О. і В. Весніни, Д. Дяченко, О. Кобелєв, В. Щуко, О. Щусєв та ін. Проектні та будівельні роботи виконував будівельний відділ Південно-Західної залізниці. Закладини споруди відбулися 7 листопада 1927. Перша черга стала до ладу 23 лютого 1932 р. Під час фашистської окупації вокзал був частково зруйнований, після війни відбудований. На поч. 1950-х рр. за проектом арх. Г. Домашенка невдало реконструйовано інтер’єри з уведенням помпезного декору, не властивого для архітектури цієї споруди. В 1954 – 55 рр. прокладено пішохідні підземні тунелі, що зв’язують Вокзальну пл. з вокзалом і платформами. В 1967 – 69 рр. над першою платформою зроблено навіс, два первісних переходи на рівні другого поверху замінено однією великою залою для чекання з виходами на платформи (архітектори Л. Чуприн, С. Крушинський). Розрахований на 72 пари поїздів і 400. тис пасажирів на добу.
Композиція симетрична, її центром є вестибюль площею понад 1200 кв. м. і заввишки 31,5 м. Бічні об’єми в основному двоповерхові, кінцеві частини з групами службових приміщень – чотириповерхові у межах тієї самої загальної висоти. На першому поверсі північно-західного крила – велика касова зала, на другому – зала для чекання; на першому поверсі південно-східного крила – зала для чекання з буфетами й кіосками, на другому – ресторан.
Будинок має каркасну конструктивну схему. Каркас – з монолітного залізобетону, заповнення – із шлакобетонних блоків. 35-метровий прогін вестибюля перекрито монолітними залізобетонними рамами з арковими ригелями. Над першим поверхом – монолітні залізобетонні безбалкові перекриття. Великі світлові прорізи вестибюля – напівеліптичної форми (шир. бл. 20 м). Тогочасний рівень розвитку будівельної техніки виконання таких конструкцій вимагав сміливості й винахідливості від авторів архітектурного проекту та інженерів-конструкторів К. Ратушинського і О. Раковіцана.
У монументальному архітектурно-художньому вигляді вокзалу органічно переплелися майстерно модернізовані традиційні форми українського бароко з елементами конструктивізму. Завдяки розміщенню й характеру загальної композиції будинок сприймається і запам’ятовується як своєрідна величезна тріумфальна арка при в’їзді у велике сучасне місто.
За пропускною здатністю і архітектурно-художнім рівнем – це одна з найдосконаліших транспортних споруд. Як пам’ятка архітектури е прикладом поєднання традицій і новаторства в українській архітектурі того часу. В 1996 – 97 рр. здійснено капітальний ремонт вокзалу з частковим переплануванням і модернізацією приміщень, на центральному фасаді встановлено ліпний герб України.
В 1939 – 41 рр. тут працював Голованьов Степан Петрович (1905 – 41) – секретар вузлового партійного комітету станції «Київ-Пасажирський». Під час оборони Києва – командир винищувального загону залізничників, потім – комісар, з 7 вересня 1941 р. – командир панцерника «Літер-Б». Загинув 25 вересня 1941 р. Іменем С. Голованьова названо одну з вулиць Києва та електровоз ЧС-4 – 025. Робочий кабінет С. Голованьова містився на другому поверсі у правому крилі вокзалу,
Архітектура Радянської України за 40 років. – К., 1954;
Будова соціалістичного Києва. – К., 1932;
Гриценко А., Омельчук І. Полум’яне серце комісара // Веч. Київ. – 20 жовт.;
Киевщина в годы Великой Отечественной войны 1941 – 1945 гг. – К., 1963;
Нариси історії архітектури Української РСР (радянський період). – К., 1962.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 386 – 387.