1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Тетяна Товстенко

Прибутковий будинок управління Києво-Софійського митрополичого дому 1903 – 04 рр., в якому проживали Вербицький О. М., Заболотний В. Г., Тацій О. О., Штейнберг Я. А.

(архіт., іст.).

Вул. Володимирська, 22.

На межі подвір’я Софійського собору, фасадом на Софійську пл. Побудований за проектом арх. Є. Єрмакова, належав Управлінню Києво-Софійського митрополичого дому. Первісно на цьому місці були кузня заїжджого двору Софійського собору та частина цегляного муру 18 ст.

Чотириповерховий, цегляний, з підвалом, у плані наближається до Т-подібної форми. Односекційний, на сходову клітку кожного поверху виходять дві багатокімнатні квартири. Конструкція покрівлі – дерев’яні крокви. Оформлення фасаду вирішено у стилі неоренесанс. Фасад розчленовано центральною та двома симетрично розташованими бічними розкріповками. Площина стіни першого поверху оброблена великомірним рустом, за висотою та членуванням пов’язана з цегляним муром подвір’я собору. Другий та третій поверхи об’єднано пілястрами корінфського ордера та прикрашено пишним ліпним декором, в якому особливо виділяється обрамлення вікон другого поверху з трикутними та лучковими, прикрашеними горельєфами жіночих голівок (центральний ризаліт), сандриками. Витонченістю та чіткістю також вирізняються підвіконні вставки, виконані у вигляді балюстради. На верхньому поверсі для полегшення композиції на бічних розкріповках застосовано аркові вікна. Увінчує будівлю карниз, прикрашений спареними кронштейнами. Парадно, у вигляді порталу з трикутним фронтоном, оформлено вхід. Легкий ажурний орнамент металевих огорож доповнює архітектуру фасаду, В інтер’єрах квартир, вестибюлі та на парадних сходах збереглося пишне ліпне оздоблення.

Будівля відзначається гармонією об’ємів та деталей, але обмежує візуальне сприйняття Софійського собору.

В 1944 р. будинок був переданий як житловий для новоствореної Академії архітектури УРСР. Тут мешкали видатні архітектори та будівельники.

В 1944 – 58 рр. у квартирі № 6 на третьому поверсі – Вербицький Олександр Матвійович (1875 – 1958) – архітектор, інженер, педагог, акад. АН УРСР (з 1945). Керував проектуванням та спорудженням залізничного вокзалу в Києві (1928 – 32) та інших будівель. Останні 40 років життя – на викладацькій роботі, професор архітектурних факультетів київських інженерно-будівельного та художнього інститутів. Серед його учнів – архітектори М. Гречина, А. Добровольський, Г. Слуцький та ін.

В 1945 – 62 рр. у квартирі № 4 на другому поверсі – Заболотний Володимир Гнатович (1898 – 1962) – архітектор, президент Академії архітектури УРСР (1945 – 56), акад. Академії будівництва та архітектури СРСР (з 1956). Проектував та споруджував будинок Верховної Ради УРСР (1936 – 39 рр.; Державна премія СРСР, 1940 р.). У повоєнні роки проектував ряд об’єктів в Україні, у т. ч. будівлю Укоопспілки в Києві на Хрещатику (1955 – 57 рр.; у співавт.). Брав участь у конкурсі проектів відновлення Хрещатика. Автор праць з історії та теорії архітектури, головний редактор «Нарисів історії українського мистецтва» (1966). Посмертно удостоєний Державної премії УРСР (1971).

В 1945 – 67 рр. – у квартирі № 5 на третьому поверсі – Тацій Олексій Олександрович (1903 – 67) – архітектор, чл.-кор. Академії архітектури УРСР. Брав участь у проектуванні павільйону УРСР для Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві (1937). Після Великої Вітчизняної війни 1941 – 45 pp. був автором конкурсного проекту відновлення Хрещатика, брав участь у спорудженні кінотеатру «Київ» на Червоноармійській вул. (1952 р., у співавт.).

У 1940 – 50-х pp. в квартирі № 8 на четвертому поверсі – Штейнберг Яків Аронович (1896 – 1982) – архітектор, педагог, професор київських інженерно-будівельного та художнього інститутів. За його проектами збудовано Другу поліклініку (1954) та декілька житлових будинків у Києві; санаторій «Україна» і закритий басейн у Гаграх (обидва 1957 – 58 рр.) тощо.

В 1993 р. на фасаді, ліворуч від парадного входу, встановлено меморіальну дошку з білого мармуру з барельєфним портретом В. Заболотного (ск. М. Шутілов, арх. Д. Антонюк).

Тепер житловий будинок, приміщення у підвалі зайняті комерційними закладами.

ЦДІАУ, ф. 127, оп. 868, спр. 572;

Грачова Л. Архітектор Володимир Гнатович Заболотний. – К., 1967;

Кілессо С., Кохан С. О. М. Вербицький – архітектор, педагог. – К., 1966;

Мистецтво України: біогр. довідник. – К., 1997;

Справочник Академии архитектуры УССР на 1952 год. – К., 1952.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 281 – 282.