1999 р. Звід пам’яток Києва
Сергій Билокінь, Михайло Кальніцькій, Світлана Панькова
Житловий будинок 2-ї пол. 19 ст., в якому проживали відомі вчені та громадсько-політичні діячі, містилося видавництво «Час»
(іст.).
Вул. Володимирська, 37/29.
На розі вулиць Володимирської і Малопідвальної. Садиба забудована по фронту обох вулиць комплексом із трьох будинків.
Будинок наріжний, шестиповерховий, цегляний, тинькований. В оформленні фасаду використано елементи готичного стилю. Збудовано у 1860-х рр., належав домовласнику П. Качинському. Спочатку триповерховий, з підвалом. Пізніше на замовлення страхового агента О. Таргоні зроблено триповерхові прибудови (арх. В. Куликовський): в 1885 р. – з боку вул. Малопідвальної, в 1897 р. – з боку вул. Володимирської. Корпуси на вул. Володимирській у 1950-х рр. надбудовано. У 1960 – 70-і рр. у зв’язку із спорудженням одного з будинків КДБ (вул. Малопідвальна, 29) частину комплексу знесено (квартири № 1 – 9).
В 1878 – 79 рр. у мезоніні наріжного будинку проживав революціонер-народник Осинський Валеріан Андрійович (1852 – 79) – організатор Південного виконавчого комітету народницької організації «Земля і воля». Перебуваючи у Києві з весни 1877 р., разом з іншими членами комітету проводив революційно-пропагандистську роботу серед студентської молоді, робітників, солдатів. В 1878 р. під керівництвом В. Осинського здійснювалися терористичні акти проти представників царської влади. В. Осинський оселився в будинку разом з членом народницької організації С. Лешерн фон Герцфельд з документами на ім’я подружжя Байкових. У січні 1879 р. їх обох заарештовано. У травні 1879 р. за смертним вироком Київського військово-окружного суду В. Осинського страчено у Лук’янівській в язниці, С. Лешерн фон Герцфельд позбавлено волі.
У жовтні 1903 р. у квартирі № 11 на один день зупинилися революціонерка А. Єлізарова-Ульянова та її мати М. Ульянова.
З 1920-х рр. в будинку проживали відомі вчені – співробітники ВУАН й АН УРСР.
У 1922 – 33 рр. у квартирі № 14 – Квітка Климент Васильович (1880 – 1953) – музикознавець-фольклорист, чоловік Лесі Українки. В 1920 р. обраний членом Етнографічної комісії ВУАН, з того ж року – професор Київського музично-драматичного інституту.
У цей період очолював створений з його ініціативи Кабінет музичної етнографії ВУАН, що містився у цьому будинку. За час керівництва кабінетом К. Квітка зумів створити фонд звукозаписів (300 фонограм) і систематизував понад 4000 нотних записів народних мелодій. Опублікував понад 40 наукових праць, багато з яких («Ритмічні паралелі в піснях слов’янських народів», «Первісні звукоряди» та ін.) були принципово новими дослідженнями, де вперше накреслено ряд напрямів у світовій фольклористиці. В 1929 р. К. Квітка був рекомендований на дійсного члена ВУАН, але відмовився на користь відомого фольклориста Ф.Колесси (м. Львів). З 1933 р. – професор Московської консерваторії.
Пізніше у квартирі № 14 жив Попов Павло Миколайович (1890 – 1971) – літературознавець, мистецтвознавець, фольклорист, славіст, чл.-кор. АН УРСР (з 1939). З 1934 р. – професор Київського університету. В 1944 – 52 рр. – завідувач сектору фольклору Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Досліджував історію української літератури, книгодрукування, історію і теорію фольклору. З 1970 р. мешкав на вул. Володимирській, 51/53.
З осені 1922 до смерті 14 березня 1923 р. тут мешкав Стебницький Петро Януарійович (1862 – 1923) – письменник, громадський і політичний діяч, голова Української національної ради у Петербурзі, член ЦК УПСФ (1917), за Гетьманату (1918) – сенатор Адміністративного суду Державного сенату, міністр освіти в кабінеті Ф. Лизогуба. У період проживання у цьому будинку очолював Комісію біографічного словника при ВУАН. Помер від злоякісного недокрів’я, спричиненого хронічним голодуванням.
У 1920 – 30-і рр. – у квартирі № 10 – Шмальгаузен Іван Іванович (1884 – 1963) – зоолог, теоретик в галузі еволюційного вчення, акад. ВУАН (з 1922), акад. АН СРСР (з 1935), заслужений діяч науки УРСР (з 1935). У 1921 – 41 рр. – професор Київського університету, у 1930 – 41 рр. – директор Інституту зоології й біології ВУАН (з 1939 р. – Інститут зоології АН УРСР, з 1981 носить ім’я І. Шмальгаузена). В 1936 – 48 рр. – директор Інституту еволюційної морфології АН СРСР (у Москві). Працюючи в Києві, І. Шмальгаузен заклав основи нових наукових напрямів і концепцій: біологічної кібернетики й синтетичної теорії еволюції. Автор підручника «Основи порівняльної анатомії» (1923, 1935, 1938, 1947).
У цьому будинку мешкали також у різний час: архітектор Іваницький Кароль Людвігович (1870 – 1940); генетик, акад. АН УРСР (з 1934) Агол Ізраїль Йосипович (1891 – 1937); математик, чл.-кор. АН УРСР (з 1934) Орлов Михайло Хрисанфович (1900 – 36); історик Бубнов Михайло Михайлович та ін. Квартири, в яких жили І. Агол (№ 4) і М. Орлов (№ 6) не збереглися внаслідок знесення частини будинку у 1960 – 70-х pp.
У цьому будинку діяло видавництво «Час» – одне з найбільших й найактивніших українських видавництв у Києві. Існувало у 1908 – 20 рр. Засновники – В. Королів (Старий), П. Петрушевський, М. Синицький. Видавало шкільні підручники, вибрані твори українських класиків, популярну бібліотеку, серії малих видань, кольорових поштівок А. Ждахи; у 1917 – 20 рр. – критико-бібліографічний місячник «Книгар» (редактори – В. Королів-Старий, пізніше – М. Зеров). Мало власну друкарню, книгарню на вул. Володимирській, 53. Деякий час видавництво містилося також на вул. Володимирській, 42.
У 1920 – 30-х pp. у будинку і двох флігелях містилися заклади ВУАН, зокрема, київська філія Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (ВУНАС), комісії історії України доби імперіалізму та Енциклопедичного словника, Етнографічно-фольклорна комісія, кафедра загального мистецтва і кабінет дитячої творчості, кафедра усної народної словесності, кафедра експериментальної зоології, Біологічний інститут ім. Ф. Омельченка.
ЦДІАУ, ф. 274, оп. 1, спр. 161;
Иван Иванович Шмальгаузен. – К., 1994;
Київ: Провідник. – К., 1930;
Памяти К. Квитки, 1880- 1953: Сб. статей. – М., 1983;
Ремезовский И. Д. Ульяновы в Киеве: 1903- 1904 гг. – К., 1979;
Стебницький П. Я. 1862 – 1923. – К., 1926.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 270 – 271.