1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Тетяна Трегубова, Лариса Федорова, Володимир Ясієвич

Житловий будинок 1889 – 90 рр., в якому містилися Рисувальна школа Мурашка М. І., гімназії Бейтель А. О., Перетяткович В. А., Археологічний інститут

(архіт., іст.).

Вул. Володимирська, 47.

У рядовій забудові вулиці, в кварталі між вулицями Прорізною і Б. Хмельницького. Зведено як прибутковий у садибі купця Ф. Міхельсона за проектом акад. архітектури В. Сичугова, перероблено арх. О. Шіле, який зводив споруду. Будинок вирішено у стилі неоренесанс з елементами бароко. Забудована по периметру ділянка первісно мала велике внутрішнє подвір’я.

Триповерховий, цегляний, з цокольним поверхом. Кожний поверх був розрахований на чотири великі групи приміщень: дві – в головному корпусі, дві – в тильному флігелі з коридорним двобічним плануванням. Через те, що рівень ділянки мав значний перепад висот, під поперечним дворовим корпусом збудовано додатковий поверх, що з’єднувався з подвір’ям пологими пандусами вздовж бічних флігелів. Південний фасад поперечного флігеля виходив на широку терасу, що сполучалася сходами з розташованим нижче садом. Головний фасад має тридільну композицію з розвинутим центром. Нижній поверх рустований, має два вхідних прорізи (з них бічний – пізніший) і проїзд на подвір’я. Другий і третій поверхи вирішені ритмом пілястрів корінфського ордера, центр оформлено трьома арками, що спираються на спарені колони. Увінчує споруду аттик з трикутними фронтонами. Мистецьку цінність мають дубова різьблена столярка головного входу, елементи зовнішнього декору, виконані з цегли і відлиті у гіпсі ліпні деталі, двомаршові сходи з металевими поруччями.

Відразу після закінчення будівництва з 1891 р. тут містилася Рисувальна школа М. Мурашка (Київська рисувальна школа) – приватний художній навчальний заклад, який відіграв важливу роль у розвитку мистецтва і художньої освіти в Україні. Малярська школа була заснована в 1875 р. живописцем і педагогом, випускником петербурзької Академії мистецтв Мурашком Миколою Івановичем (1844 – 1909). Він намагався створити загальнодоступний навчальний заклад, в якому змогли б розвивати свої художні здібності усі бажаючі, незалежно від віку, статі, освіти, стану тощо. Значну частину вихованців складали бідні учні, які навчалися безкоштовно. Протягом усього часу існування школи їй надавав значну матеріальну підтримку представник відомої династії цукрозавод чиків, меценат і колекціонер І. Терещенко. Розташовувалася у 18 кімнатах на третьому поверсі будинку (спочатку містилася у будинку С. Тарновської на вул. Трьохсвятительській, в 1882 – 90 рр. – на вул. Володимирській, 46; останній не зберігся). Передова система викладання і широке коло навчальних дисциплін дали змогу М. Мурашку залучити до школи провідних педагогів й виховати чимало талановитих художників. Серед викладачів закладу були відомі живописці Г. Дядченко, М. Мурашко, М. Пимоненко, X. Платонов, О. Троїцька-Гусєва. У ці роки тут здобули освіту скульптор Ф. Балавенський; графіки і живописці М. Жук і Ф. Красицький; всесвітньо відомий митець-реформатор, один з основоположників супрематизму К. Малевич; небіж засновника школи, живописець, один з організаторів Товариства київських художників (1916) О. Мурашко; майбутній народний художник УРСР (з 1946), викладач Київського художнього інституту Г. Світлицький; живописець, мистецтвознавець, співробітник журналу «Мир искусства» С. Яремич.

Рисувальна школа мала цінну матеріальну базу. Особливий інтерес викликала колекція авторських творів, подарованих школі художниками М. Ге, І. Крамським, В. Полєновим, І. Рєпіним, В. Суриковим, І. Шишкіним та ін. У травні 1901 р. Рисувальна школа М. Мурашка припинила своє існування. Того ж року відкрито Київське художнє училище (вул. Воровського, 2), значну частину викладачів якого становили педагоги Рисувальної школи.

Протягом 1890 – 1909 pp. на першому поверсі діяла приватна жіноча гімназія А. Бейтель. Тут викладали у 1890-х pp. історик Є. Тарле, геолог П. Тутковський.

У 1910-х pp. тут містилася приватна жіноча гімназія В. Перетяткович, в якій викладали мистецтвознавець С. Гіляров, літературознавці М. Гудзій, С. Маслов, історик П. Смирнов. У грудні 1915 р. гімназію відвідав польський письменник і педагог Я. Корчак. Влітку 1917 р. він деякий час працював педагогом-спостерігачем у дитячому садку при гімназії В. Перетяткович.

З листопада 1918 р. у будинку містився Київський археологічний інститут – вищий навчальний і дослідний заклад, заснований Тимчасовим урядом у серпні 1917 р. з ініціативи вчених міста. Мав три (до 1918 р. – два) відділення: археологічне, археографічне, історії мистецтв з трирічною програмою навчання.

В інституті викладали відомі історики, археологи, літературо- і мистецтвознавці: В. Базилевич, М. Василенко, С. Гіляров, А. Дахнович, Ф. Ернст, В. Зуммер, К. Квітка, А. Кримський, А. Лобода, В. Ляскоронський, С. Маслов, О. Новицький, Г. Павлуцький, В. Пархоменко, Н. Полонська, П. Смирнов, Ф. Шміт (з поч. 1922 р. – ректор), Д. Щербаківський та ін. Слухачами інституту були співробітники ВУАН (молодша Генерація), київських музеїв, навчальних закладів. Серед них – Н. Венгрженовська, В. Волошин, М. Вязмітіна, І. Губаржевська, Н. Заглада, Н. Коцюбинська, П. Кульженко-Гудалова, М. Новицька, Є. Спаська, С. Шамрай. У липні 1920 за рішенням Наркомосу УСРР закритий як самостійний навчальний заклад, переданий у відання ВУАН. Внаслідок низки реорганізацій 1922 р. перетворений на археологічні курси при кафедрі мистецтвознавства (працювали за вузівською програмою). У серпні 1924 р. за звинуваченням у дотриманні дорадянської системи навчання діяльність інституту була заборонена.

У повоєнні роки тут перебували лікувальні заклади, внаслідок чого споруда зазнала внутрішньої переробки, дворові фасади облицьовано керамічною плиткою (1967). На поч. 1990-х рр. тильний флігель було знесено. Тепер головний будинок – на реконструкції, інтер’єри знищено.

ДАК, ф. 79, 158;

Кондаков С. Н. Юбилейный справочник Императорской академии художеств (1764 – 1914). – СПб., 1914. – Т. 1;

Купффер Э. Ю. Жилой дом. – Пг.; М., 1914;

Мурашко Н. И. Воспоминания старого учителя. – К., 1907;

Петровский М. Городу и миру. – К., 1990;

Полонська-Василенко Н. Київ часів М. Зерова та П. Филиповича // Хроніка-2000. – 1993. – Вип. 1 – 2;

Репресоване краєзнавство. – К., 1990;

Спаська Є. Спогади про мого найсуворішого вчителя Данила Щербаківського // Наука і культура: Україна. – К., 1990. – Вип. 24;

Турченко Ю. Я. Київська рисувальна школа. – К., 1956.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 261 – 262.