[1990 р.] Паспортна інформація
Пам’ятник Т.Г.Шевченку
Пам’ятка монументального мистецтва
1939 р.
Розміщення:
м. Київ, вул. Володимирська, парк Т. Шевченка.
Загальний опис:
Пам’ятник являє собою бронзову статую поета на прямокутному високому постаменті. Під постаментом створено зелений пагорб з гранітними сходами.
З фронтального боку постаменту напис:
“Т.Г. Шевченко
1814-1861
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Т. Шевченко”
Матеріал: статуя – бронза; постамент – граніт.
Висота пам’ятника: загальна – 13,75 м; статуї – 6,45 м; постаменту – 7,30 м.
Історична довідка, відомості про дослідження:
Пам’ятник відкрито у 1939 р.
Автори пам’ятника – скульптор М.Г. Манізер, архітектор Є.А. Левінсон.
Будівник – Київські міжобласні спеціальні науково-реставраційні виробничі майстерні Держбуду УРСР.
Замовник – Київський міськвиконком.
Шевченко Тарас Григорович (9.03.1814 р., с. Моринці, тепер Черкаської обл.- 10.03.1861 р., м. Петербург) – видатний український поет, художник, громадсько-політичний діяч. Основоположник нової української літератури і критичного реалізму в українському образотворчому мистецтві, творець сучасної української мови.
Син кріпака, викуплений з неволі (1838 р.) заходами передових діячів російської та української культури – К. Брюллова, В. Жуковського, В. Григоровича, О. Венецианова, І. Сошенка, М. Вієльгорського та ін.
Закінчивши у 1845 p. Академію мистецтв (навчався у К. Брюллова; в 1860 р.- обраний членом Академії мистецтв по класу гравюри), Т. Шевченко повертається на Україну, де веде напружену літературну та мистецьку діяльність. У 1846 р. вступає до Кирило-Мефодіївського товариства, після розгрому якого його засилають у солдати до Оренбурзького краю без права писати й малювати. Після заслання жив у Петербурзі без дозволу виїзду в Україну.
Десятирічне заслання не зламало Шевченкового духу. В творах 1847-1857 рр. він і далі викриває кріпосників, створює яскраві образи народних месників, закликає до знищення вінценосців, висловлює свою революційну непохитність. Творчість Шевченка-художника набуває ще більшої реалістичної виразності.
Перша збірка поезій “Кобзар” вийшла 1840 р. у Петербурзі. Творчість Шевченка глибоко національна, ґрунтується на фольклорі, літературі бароко, містить початки модерної української поезії та прози. Тематика охоплює українську та світову історію, біблійні й біографічні мотиви. Поетичні збірки: “Кобзар”, “Три літа”; поеми: “Сон”, “І мертвим, і живим…”, “Кавказ”, “Єретик”, “Марія”; повісті російською мовою “Художник”, “Музикант”, “Варнак”; драма “Назар Стодоля”; “Дневник” (“Щоденник”).
Велика малярська спадщина: автопортрети, портрети сучасників, офорти (“Живописна Україна”), серія малюнків “Притча про блудного сина”, акварелі.
Творчість Т.Г. Шевченка та його світоглядні ідеї мали величезний вплив на весь подальший розвиток української і світової літератури, мистецтва, музики.
Облікова інформація:
Взято під охорону згідно постанови Ради Міністрів Української РСР № 711 від 21.07.1965 р.
Охоронний № : 105.
Основна бібліографія, архівні дані:
Топографічний реєстр та картотека візуального обстеження пам’ятників Києва. 1974 // Архів Київської міської організації УТОПІК.
Кошовий І.Г. Т.Г. Шевченко в Києві.- К., 1941.
Попов П.М. Шевченко і Київський університет.- К., 1964.
Ілюстративні матеріали:
Пам’ятник Т.Г. Шевченку. Схематичний план.
Пам’ятник Т.Г. Шевченку. Фронтальний вигляд.
Пам’ятник Т.Г. Шевченку. Вигляд ззаду.
Пам’ятник Т.Г. Шевченку. Вигляд зліва.
Пам’ятник Т.Г. Шевченку. Вигляд справа.