Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Олександр Тищенко

Пожежне депо Старокиївської пожежні, серед. 19 – поч. 20 ст.

(архіт.).

Вул. Володимирська, 13/5.

На розі з вул. Великою Житомирською, на червоних лініях забудови вулиць. Наріжна будівля з каланчею – одна з висотних домінант Старого міста – входить до складу комплексу Присутствених місць, що займає трикутний у плані квартал між Софійською пл., вулицями Володимирською, Великою Житомирською та Володимирським проїздом. Трикутна форма кварталу з усіченими рогами викликає асоціації з більш ранніми Присутственими місцями московського Кремля (1776 – 87 рр., арх. М. Казаков), проте вирішення київських Присутствених місць характеризується чіткішою функціональною градацією елементів комплексу за їхнім призначенням. Підтвердження цього – пожежне депо, збудоване як окремо розташована споруда, що формує північно-західний ріг комплексу.

Споруджено в 1854 – 57 рр. за проектом архітекторів К. Скаржинського, М. Іконникова, І. Штрома, каланчу – за проектом М. Іконникова. Оформлений у стилістиці пізнього класицизму у сполученні з елементами неоренесансу.

У будівлі розміщувалася найстаріша з чотирьох пожежних частин міста, що до 1870-х pp. складалася з 25 осіб на чолі з брандмейстером (були ще Палацова, Печерська та Подільська пожежні). «Вишковий», що виявляв пожежу, вивішував на каланчі умовні знаки: прапори, кулі, хрести. Первісно споруда складалася з Г-подібної у плані головної двоповерхової будівлі з високою наріжною каланчею, симетричних, у плані прямокутних двоповерхових флігелів, розташованих із розривами вздовж вулиць Володимирської та Великої Житомирської, і відсунутого вглиб подвір’я допоміжного корпусу (не зберігся). У крилах головної будівлі на першому поверсі містилося по вісім відсіків для пожежних екіпажів, звернених до вулиць великими арковими отворами, з боку подвір’я – вузькі стійла для коней; другі поверхи займали великі безстовпні приміщення, призначені для казарм. Каланчу завершував відкритий оглядовий майданчик на потужних консольних опорах з невеликою, увінчаною шпилем будкою над входом.

У 1870 р. флігель на вул. Великій Житомирській був об’єднаний з наріжним об’ємом, з боку вул. Володимирської у проміжку між будівлями містилася цегляна брама з трьома отворами. В 1914 р. головну будівлю надбудовано на один поверх. В 1924 – 26 рр. перебудовано верхню відкриту частину каланчі, закладено аркові в’їзди у відсіки для пожежних екіпажів, у підлогах казарм влаштовано спускові люки для пожежних, у двоповерховому флігелі на вул. Володимирській розміщено гаражі на три бокси для пожежних машин (перші автомобілі – «Бенц-Гагенац», «Хелег-Бельвіц», «Бенц», «Лянчин»). Під час останньої капітальної реконструкції 1975 – 78 рр. було знесено об’єми старих двоповерхових флігелів, на їхньому місці зведено чотири-п’ятиповерхові корпуси, стилістично пов’язані з будівлею Присутствених місць. Одночасно здійснено ремонт приміщень наріжної будівлі з застосуванням нових оздоблювальних матеріалів.

Споруда – цікавий зразок будівель спеціального призначення у стилі класицизм з пізнішими об’ємами у стилі неоренесанс. Матеріал стін – цегла, фасади тиньковані. Наріжна частина будівлі – шестиярусна, чотиригранна, з усіченими кутами каланча. До неї під прямим кутом прилягають ідентичні за об’ємно-просторовим вирішенням два триповерхові на підвалах крила. Планування поверхів у цілому відповідає раціональним класицистичним принципам розташування приміщень. Внутрішнє планування крил коридорне, з двобічним розташуванням приміщень; на першому поверсі приміщення зовнішнього ряду поєднано анфіладно за допомогою широких отворів, що нагадують про їхнє первісне призначення (відсіки для пожежних екіпажів). Анфілада приміщень, пов’язаних отворами з лучковими арками у перемичках, добре збереглась і у внутрішньому ряді першого поверху у крилі на вул. Володимирській; кожен із відсіків перекритий циліндричними або хрещатими склепіннями (колишні допоміжні приміщення депо для екіпажів). Перекриття інших приміщень плоскі по дерев’яних балках. Роль головного розподільчого вузла відіграють широкі кам’яні сходи, до яких від наріжного входу веде високий, перекритий склепіннями коридор. Двоє допоміжних сходів з виходами на подвір’я забезпечують взаємозв’язок між поверхами видовжених крил. На яруси каланчі ведуть дерев’яні сходи.

Композиція споруди ґрунтується на підпорядкуванні обох крил центрально-осьовій симетрії відносно каланчі та головного наріжного входу. Фасади крил з вулиці та подвір’я – ідентичні, у первісному двоповерховому варіанті вони від цоколю до карниза членувалися дощаним рустом з поперечними швами. Полегшений другий поверх з рідко розташованими прямокутними вікнами з трикутними сандриками містився на масивнішому першому поверсі, розчленованому потужними на-півциркульними арками в’їздів з боку вулиці (у 1930-х pp. перероблено на вікна). Легка багатоярусна каланча та надбудований 1911 – 14 третій поверх вирішено в іншому ключі, який нагадує архітектуру ренесансних ратуш.

Інтер’єри змінено перебудовами 1920 – 30-х pp. та 1975 – 78 рр.: у зальних приміщеннях першого – другого поверхів з’явилися внутрішні перегородки, у кімнатах та коридорах – акустичні підвісні стелі з кахлів «акмігран», стіни коридорів облицьовано плитами черепашника, східці центральних сходів та підлоги холів – лабрадоритом. Сучасним декоративним оздобленням відзначаються сім експозиційних залів Пожежно-технічної виставки: підвісні стелі з лампами денного освітлення, панелі з облицювальних листів анодованого алюмінію. В експозиції використано вітражі, макети, діорами.

Нині головну будівлю Старокиївського пожежного депо займає Управління пожежної охорони м. Києва.

Архів пожежно-технічної виставки у м. Києві. Розгортки планів і фотокомплексу будинків Присутствених місць на вул. Володимирській;

ДАК, ф. Р-741, оп. 1, спр. 16, 27;

ДАКО, ф. 1542, оп. 1. спр. 592;

Мф ДержНДІТІАМ, № 45079;

РВ НТБ, 16 РК;

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 85, спр. 314;

Закревский Н. В. Описание Киева. – М., 1868. – Т. 2;

Київ: провідник. – К., 1930;

Островский Б. М., Марченко Л. П. Профессия – пожарный. – К., 1991;

Черкун В. П., Мищенко М. А. Пожарно-техническая выставка. – К., 1988.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 281.