2011 р. Звід пам’яток Києва

Галина Скляренко, Ірма Тоцька

503.14. Пам’ятний знак на честь бібліотеки Ярослава Мудрого, 1969 (мист.).

На території заповідника, на невеликому зеленому газоні навпроти головного (західного) входу до собору Святої Софії. Автор – ск. І. Кавалерідзе.

Розміри брили: вис. – 1,7 м, шир. – 1,05 – 1,4 м, товщина – 0,4 – 0,5 м; вис. постаменту – 0,15 м.

Встановлено на честь бібліотеки (книгосховища), заснованої при соборі великим київським князем Ярославом Мудрим. Про цю подію розповідає літопис під 1037 у статті, що підсумовує діяльність Ярослава. Князь, який мав нахил до книг, зібрав «писців многих» – перекладачів з грецької на слов’янську мову, які «списали багато книг», також «придбав» книги і «положив їх у церкві Святої Софії». Склад бібліотеки, кількість книжок, місце розташування книгосховища точно невідомі. Вчені вважають, що збірня налічувала понад 900 томів. Поряд з богослужбовими книгами (переважна більшість) тут були і світські твори, а також архів митрополії. До наших часів збереглося чотири книги, які, ймовірно, належали давній Софійській бібліотеці: «Остромирове Євангеліє» (1056 – 57), два «Ізборники Святослава» (1073 і 1076), «Реймське Євангеліє».

Невисоку, видовжену сіро-коричневу гранітну брилу неправильної природної форми встановлено на низькому постаменті з прямокутних пласких гранітних блоків. Чоловий відшліфований бік стели стилізовано під сторінку давньоруського рукопису, на якому контурним рельєфом виконано погрудне зображення Ярослава Мудрого у князівській шапці, з книжкою в правій руці; під ним напис «Ярослав Мудрий» і дати правління «1019 – 1054 рр.». Нижче давньоруський текст з літопису: «В лето 6545. Сей же Ярослав, сын Володимер, насея книжными словесы сердца верных людей. Велика бо польза бывает человеку от учения книжного». В тексті буквиця, цифри написані літерами, скорочені слова – під титлами. В останньому рядку – у дужках зазначено джерело цитати – «Повість временних літ. 1037 р.». Шрифт напису та декоративні елементи стилізовані в дусі давньоруських рукописних книг. На зворотньому боці каменю на вис. 0,9 м від нижньої плити заглиблена ділянка обробленої поверхні (вис. – 0,37 – 0,45 м і шир. – 0,5 – 0,52 м), де викарбувано анотаційний текст з датою і на честь якої події встановлено пам’ятний знак.

Нижче ліворуч на вис. 0,47 м на ділянці зрівняної поверхні (вис. – 0,14 м, шир. – 0,38 м) скорописом вирізьблено ім’я автора: «Кавалерідзе Іван Петрович».

Завдяки вдалому художньому рішенню пам’ятний знак органічно вписується в історико-природний простір заповідника і є його важливим образно-інформаційним елементом, що не лише розповідає про події, які відбувалися в монастирі, а й завдяки точній історичній стилізації вводить глядача до образного світу книжної культури Київської Русі.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1532.